2-га армія (Італія)
| 2-га армія | |
| Лояльність | Королівська італійська армія |
|---|---|
| Участь у військовому конфлікті | Друга світова війна і Перша світова війна |
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Місце розташування | Словенія |
| Час/дата припинення існування | вересень 1943 |
2-га армія (Італія) — військове об'єднання (армія) у складі Збройних сил Королівства Італії під час Першої і Другої світових воєн. Формувалася у 1914 і у 1938 роках.
Історія[ред. | ред. код]
Перше формування (1914—1919)[ред. | ред. код]
2-га армія вперше була сформована у жовтні 1914 року на базі Генуезького армійського командування[1]. На момент вступу Італії у Першу світову війну (травень 1915 року) в склад 2-ї армії входили 2-й, 4-й та 12-й армійський корпуси[2]. У 1915 році армія брала участь у битвах на Ізонцо.
У травні 1916 року під час битви при Трентіно 2-га армія зазнала тяжкої поразки і була розформована. У липні того ж року сформована вдруге у складі 4-го і 8-го армійських корпусів (пізніше кількість корпусів в армії зросла до восьми). У жовтні 1917 року під час битви при Капоретто 2-га армія була повністю знищена, більша частина її вояків потрапила в полон. 1 червня 1918 року перетворена у 8-му армію.
Після війни у серпні 1919 року 8-ма армія була перетворена на командування військ у Венеції, яке існувало до грудня 1919 року.
Друге формування (1938—1943)[ред. | ред. код]
Вдруге 2-га армія була сформована у червні 1938 року у Римі. У серпні 1939 року в склад армії увійшли 5-й та 11-й армійські корпуси[1]. Після вступу Італії у Другу світову війну (10 червня 1940 року) 2-га армія була розгорнута на кордоні з Югославією, в склад армії додатково були уведені 6-й і 14-й армійські та моторизований корпуси.
У квітні 1941 року 2-га армія взяла участь у вторгненні до Югославії, війська армії взяли Любляну і Спліт. Потім 2-га армія займалася окупацією Хорватії і Боснії та Герцеговині, вела бойові дії проти югославських партизан. Після капітуляції Італії у вересні 1943 року армія була розформована, значна частина її військ приєдналася до партизан Тіто і воювала проти німців.
Командувачі[ред. | ред. код]
Перше формування[ред. | ред. код]
- П'єтро Фругоні[3] (травень 1915 — червень 1916)
- Сеттіміо П'ячентині (липень 1916 — червень 1917)
- Луїджі Капелло (червень-жовтень 1917)
- Лука Монтуорі (жовтень 1917)
- Луїджі Капелло (жовтень-листопад 1917)
Друге формування[ред. | ред. код]
- Вітторіо Амбросіо (червень 1938 — січень 1942)
- Маріо Роатта (березень 1942 — січень 1943)
- Маріо Роботті (лютий-вересень 1943)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Regio Esercito - Storia delle unità terrestri - Le Armate - 2a Armata. www.regioesercito.it. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Thompson, Mark (2009). The White War: Life and Death on the Italian Front, 1915-1919. Faber & Faber. ISBN 978-0571223336.
- ↑ FRUGONI, Pietro Paolo in "Dizionario Biografico". www.treccani.it (it-IT) . Процитовано 29 листопада 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Thompson, Mark (2009). The White War: Life and Death on the Italian Front, 1915—1919. Faber & Faber. ISBN 978-0571223336.
- Burgwyn, H. James. (2005). Empire on the Adriatic: Mussolini's Conquest of Yugoslavia 1941—1943. Enigma.
- Williams, Heather (2003). Parachutes, Patriots and Partisans: The Special Operations Executive and Yugoslavia, 1941—1945. C. Hurst & Co. ISBN 1-85065-592-8.
