24 прелюдії (Шостакович)
| 24 прелюдії | ||||
|---|---|---|---|---|
| Композитор | Шостакович Дмитро Дмитрович | |||
| Інструментування | фортепіано | |||
| Частин | 24 прелюдія | |||
|
| ||||
«24 прелюдії», Op.34 Дмитра Шостаковича — цикл коротких п'єс для фортепіано, написаний і представлений у 1933 році. Прелюдії розташовані по квінтовому колу, по одній прелюдії в кожній мажорній та мінорній тональності .
Створення[ред. | ред. код]
Шостакович почав складати прелюдії в грудні 1932 року, незабаром після закінчення опери «Леді Макбет» Мценського району. Він закінчив цикл у березні 1933 р., прем'єра відбулась у Москві в травні того ж року.[1] Шостакович складав прелюдії здебільшого заради того, щоб повернутися до публічного виступу.[2] Він припинив виступи в 1930 році, після того, як не зміг вийти на Перший міжнародний піаністичний конкурс Шопена 1927 року.[3] Вперше прелюдії опублікував «Музгіз» у 1935 році, через два роки після їхньої прем'єри.
Аранжування[ред. | ред. код]
У 1930-х роках скрипаль Дмитро Зиганов переписав 19 прелюдій для скрипки та фортепіано. Шостакович заявив: «Коли я чую транскрипції, я тим часом забуваю, що насправді складав прелюдії для фортепіано. Вони звучать настільки скрипково»[4] У 2000 році композитор і піаністка Лера Ауербах зробила аранжування решти п'яти прелюдій.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hulme, Derek (2010). Dmitri Shostakovich Catalogue: The First Hundred Years and Beyond. Lanham, Md.: Scarecrow Press. с. 114–16. ISBN 0810872641.
- ↑ Moshevich, Sofia (2014). Dmitri Shostakovich, Pianist. Montréal: McGill-Queen's University Press. с. 70—71. ISBN 0773571256.
- ↑ Fay, Laurel (2000). Shostakovich: A Life. New York: Oxford University Press. с. 37, 73. ISBN 0195182510.
- ↑ Shostakovich, Dmitri (2004). 24 Präludien op. 34: Violine und Klavier. Sikorski.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 24 прелюдії (Шостакович)
|
