63-тя кавалерійська дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
63-я кавалерійська Корсунська Червонопрапорна дивізія
На службі 22 серпня 1941 — літо 1945
Країна СРСР СРСР
Вид кавалерійська
Тип Червона армія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Почесні найменування Орден Червоного Прапора

63-я кавалері́йська Ко́рсунська Червонопра́порна диві́зія — кавалерійська дивізія РСЧА часів Німецько-радянської війни.

Історія[ред. | ред. код]

Дивізія сформована у серпні 1941 року в Середньоазіатському військовому окрузі, у місті Ленінабад. До складу дивізії увійшли 214-й, 220-й, 223-й кавалерійські полки.

Влітку 1942 року дивізія у складі військ Закавказького фронту бере участь в оборонних боях на лінії Зугдіді — Местіа — Ханши-Лахамулі (Верхня Сванетія). Тут дивізія перебуває до вересня 1942 року.

У середині вересня дивізія виводиться зі складу 46-ї армії й передислокується на туапсинський напрямок.

19 листопада 1942 року наказом Ставки ВГК утворено 5-й гвардійський кавалерійський корпус, до складу якого увійшла й 63-я кавалерійська дивізія.

У складі корпусу дивізія брала участь у битві за Кавказ, Ростовській, Донбаській, Мелітопольській, Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Дебреценській, Будапештській та Віденьській наступальних операціях.

Влітку 1945 року 63-я кавалерійська дивізія направлена до міста Осиповичі, де була переформована в 12-у механізовану дивізію Мінського військового округу.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

  • 214-й кавалерійський ордена Богдана Хмельницького полк;
  • 220-й кавалерійський Дебреценський полк;
  • 223-й кавалерійський ордена Богдана Хмельницького полк;
  • 1684-й артилерійсько-мінометний Дебреценський полк;
  • 68-й танковий ордена Богдана Хмельницького полк;
  • 502-й зенітний артилерійський дивізіон;
  • 12-й окремий саперний ескадрон;
  • 47-й окремий ескадрон зв'язку;
  • 63-й окремий ескадрон хімічного захисту;
  • 46-й санітарний ескадрон.

Командування[ред. | ред. код]

Командир дивізії[ред. | ред. код]

Військовий комісар[ред. | ред. код]

Начальник штабу[ред. | ред. код]

  • Даниленко Симон Романович — підполковник, полковник

Нагороди і почесні найменування[ред. | ред. код]

Відомі воїни[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]

  1. Коротков Іван Никонович — молодший сержант, командир відділення 223-го кавалерійського полку (Указ Президії ВР СРСР від 13.09.1944).
  2. Рогов Михайло Софронович — старшина 3-го ескадрону 223-го кавалерійського полку (Указ Президії ВР СРСР від 24.03.1945).

Повні кавалери ордена Слави[ред. | ред. код]

  1. Іваньков Олександр Петрович — молодший сержант, командир гармати 223-го кавалерійського полку.
  2. Калмиков Іван Іванович — рядовий, розвідник 223-го кавалерійського полку.
  3. Матущенко Семен Юхимович — червоноармієць, номер обслуги 76-мм гармати 223-го кавалерійського полку.

Штрафний полк[ред. | ред. код]

23 жовтня 1944 року 214-й кавалерійський ордена Богдана Хмельницького полк розпочав наступ на населений пункт Надькалло (Угорщина). Одночасно сусідній 42-й гвардійський кавалерійський полк 10-ї гвардійської кавалерійської дивізії отримав нове бойове завдання й, не попередивши командира 214-го кавполку, залишив свою ділянку фронту. оголивши фланг 214-го полку. Внаслідок контратаки німецької мотопіхоти і танків 214-й кавалерійський полк потрапив у оточення. 26 жовтня було втрачено Бойовий Прапор полку. 28 жовтня полк з боями вийшов з оточення, але пошуки Бойового Прапора полку виявились безрезультатними.

23 листопада 1944 року видано наказ наркома оборони СРСР № 0380, яким 214-й кавалерійський полк у повному складі переводився у разряд штрафних[1]. Командири 214-го кавполку підполковник Данилевич та 42-го гвардійського кавполку полковник Чеглаков були понижені у званні до майора.

У подальшому особовий склад полку виявив мужність і самопожертву у боях. За клопотанням Військової ради 3-го Українського фронту 214-у кавалерійському полку було повернуто попередній статус і вручено новий Бойовий Прапор.

Література[ред. | ред. код]

  • Горшков С. И. «Пятый Донской. Воспоминания ветеранов 5-го гвардейского Донского казачьего кавалерийского Краснознаменного Будапештского корпуса» — Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 1979
  • Дайнес В. О. «Штрафбаты и заградотряды Красной Армии» — М.: Яуза, Эксмо, 2008, стор.235-237.
  • Райгородецкий Е. Я. «К Альпам». — М.: Воениздат, 1969.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]