Aeromonas hydrophila
| Aeromonas hydrophila | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Колонія Aeromonas hydrophila у чашці Петрі
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Aeromonas hydrophila (Chester, 1901) Stanier, 1943 | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Bacillus hydrophilus fuscus Sanarelli 1871 Bacillus hydrophilus Chester 1901 Proteus hydrophilus (Chester 1901) Bergey et al. 1923 Bacterium hydrophilum (Chester 1901) Weldin and Levine 1923 Pseudomonas hydrophila (Chester 1901) Breed et al. 1948 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Aeromonas hydrophila — гетеротрофна грамнегативна бактерія паличкоподібної форми, яка в основному трапляється в районах з теплим кліматом. Цю бактерію можна знайти в прісній або солонуватій воді. Виживає в аеробних і анаеробних середовищах і може перетравлювати такі речовини, як желатин і гемоглобін. A. hydrophila була виявлена у людей і тварин у 1950-х роках. Це найвідоміший вид Aeromonas. Він стійкий до більшості поширених антибіотиків і низьких температур, а також оксидазо- та індол-позитивний. Aeromonas hydrophila також має симбіотичні стосунки як кишкова флора всередині деяких п'явок, таких як Hirudo medicinalis.[1]
Структура[ред. | ред. код]
Бактерії Aeromonas hydrophila є грамнегативними прямими паличками із заокругленими кінцями (від бацил до кокцибацил), як правило, шириною від 0,3 до 1,0 мкм і довжиною від 1,0 до 3,0 мкм. Вони можуть рости при низькій температурі до 4 °C. Ці бактерії рухаються за допомогою полярного джгутика.
Патологія[ред. | ред. код]
Через свою структуру вид дуже токсичний для багатьох організмів. Коли він потрапляє в тіло своєї жертви, він подорожує через кровотік до першого доступного органу. Бактерія виробляє аеролізин, цитотоксичний ентеротоксин, який може викликати пошкодження тканин. A. hydrophila, A. caviae та A. sobria вважаються умовно-патогенними мікроорганізмами, тобто вони рідко інфікують здорових людей. A. hydrophila вважається основним патогеном для риб і земноводних[2], але і відома його патогенність для людей.[3]
Патогенний механізм[ред. | ред. код]
Вважається, що патогенність видів Aeromonas опосередковується низкою позаклітинних білків, таких як аеролізин, ліпаза, хітиназа, амілаза, желатиназа, гемолізини та ентеротоксини. Однак патогенні механізми невідомі. Нещодавно запропонована система секреції III типу (T3SS) була пов'язана з патогенезом Aeromonas. T3SS — це спеціалізований механізм секреції білка, який експортує фактори вірулентності безпосередньо до клітин господаря. Ці фактори підривають нормальні функції клітин-господарів на користь бактерій-вторгнень. На відміну від загального секреторного шляху, T3SS запускається, коли збудник контактує з клітинами господаря. Токсин АДФ-рибозилювання є однією з ефекторних молекул, що виділяються декількома патогенними бактеріями та транслокуються через T3SS і доставляються в цитоплазму господаря, що призводить до переривання шляху NF-κB, пошкодження цитоскелету та апоптозу. Цей токсин було виявлено в A. hydrophila (діарейний ізолят людини), A. salmonicida (патоген риб) і A. jandaei GV17, патогенний штам, який може викликати захворювання як у людей, так і у риб.
Причини інфікування[ред. | ред. код]
Інфекції Aeromonas hydrophila найчастіше виникають під час статевих змін, стресових факторів, зміни температури, у забрудненому середовищі, а також коли організм уже інфікований вірусом чи іншою бактерією. Бактерія також може потрапити в організм через харчові продукти, заражені бактерією, такі як морепродукти, м'ясо та навіть деякі овочі, наприклад паростки. Також може передаватися п'явками.[4]
Риби і земноводні[ред. | ред. код]
Aeromonas hydrophila пов'язана із захворюваннями, які в основному зустрічаються у прісноводних риб і амфібій, оскільки ці організми живуть у водному середовищі. Бактерія пов'язана із захворюванням, виявленим у жаб під назвою «червона ніжка», яке викликає внутрішні крововиливи, іноді смертельні. При зараженні A. hydrophila у риб розвиваються виразки, хвостова гниль, плавникова гниль і геморагічна септицемія. Геморагічна септицемія викликає ураження, що призводять до відпадання луски, крововиливів у зябрах і анальній області, виразок, екзофтальмії та здуття живота.
Хвороби людини[ред. | ред. код]
Aeromonas hydrophila не настільки патогенна для людини, як для риб і земноводних. Одне із захворювань, які він може спричинити у людей, гастроентерит, трапляється переважно у маленьких дітей і людей із ослабленою імунною системою або проблемами росту. Ця бактерія пов'язана з двома типами гастроентериту. Перший тип — це захворювання, схоже на холеру, яке викликає діарею рисової води. Інший тип — дизентерійний гастроентерит, який викликає рідкий стілець, наповнений кров'ю та слизом. Дизентерійний гастроентерит є найважчим із цих двох типів і може тривати кілька тижнів. A. hydrophila також викликає такі захворювання, як міонекроз та екзема у людей з ослабленою або пригніченою (ліками) імунною системою.[5] У дуже рідкісних випадках A. hydrophila може викликати некротичний фасциит .[6]
Спалахи[ред. | ред. код]
Хоча A. hydrophila може викликати серйозне захворювання, про масштабні спалахи не повідомлялося. Спостерігаються спалахи серед хребетних. Один з таких інцидентів стався в Пуерто-Рико всередині кишкового тракту ящірок.[7] У ящірок було виявлено близько 116 різних штамів. 1 травня 1988 року в Каліфорнії стався невеликий спалах. Виявлено 225 ізолятів у 219 пацієнтів, що стало причиною їх госпіталізації.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Leech Biology and Behaviour. Feeding, Biology. Ecology and Systematic (PDF). Т. II. Oxford: Clarendon Press. 1986. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ Hazen TC, Fliermans CB, Hirsch RP, Esch GW (November 1978). Prevalence and distribution of Aeromonas hydrophila in the United States. Applied and Environmental Microbiology. 36 (5): 731—8. Bibcode:1978ApEnM..36..731H. doi:10.1128/aem.36.5.731-738.1978. PMC 243130. PMID 31839.
- ↑ Agger WA, McCormick JD, Gurwith MJ (June 1985). Clinical and microbiological features of Aeromonas hydrophila-associated diarrhea. Journal of Clinical Microbiology. 21 (6): 909—13. doi:10.1128/jcm.21.6.909-913.1985. PMC 271816. PMID 4008621.
- ↑ Snower DP, Ruef C, Kuritza AP, Edberg SC (June 1989). Aeromonas hydrophila infection associated with the use of medicinal leeches. Journal of Clinical Microbiology. 27 (6): 1421—2. doi:10.1128/jcm.27.6.1421-1422.1989. PMC 267578. PMID 2666448.
- ↑ Janda JM, Abbott SL (August 1998). Evolving concepts regarding the genus Aeromonas: an expanding Panorama of species, disease presentations, and unanswered questions. Clinical Infectious Diseases. 27 (2): 332—44. doi:10.1086/514652. PMID 9709884.
- ↑ Minnaganti VR, Patel PJ, Iancu D, Schoch PE, Cunha BA (2000). Necrotizing fasciitis caused by Aeromonas hydrophila. Heart & Lung. 29 (4): 306—8. doi:10.1067/mhl.2000.106723. PMID 10900069.
- ↑ Fulton MA (1965). The bacterium Aeromonas hydriphila from lizards of the genus Anolis in Puerto Rico (PDF). Carib. Jour. Sci. 2: 105—7. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2004.
Література[ред. | ред. код]
- Hayes, John. Aeromonas hydrophila Oregon State University.
- Arrow Scientific. Aeromonas hydrophila
- «Aeromonas hydrophila.» Bad Bug Book Foodborne Pathogenic Microorganisms and Natural Toxins Handbook. US Food and Drug Administration.
- «Aeromonas hydrophila and Related Bacteria.» International Specialty Supply.
- «Georgia woman with flesh-eating disease leaves hospital»
Посилання[ред. | ред. код]
- Aeromonas hydrophila ATCC7966
- Type strain of Aeromonas hydrophila at BacDive — the Bacterial Diversity Metadatabase
|
Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|