BMW VI
| BMW VI | |
|---|---|
 | |
| Країна: | Німеччина |
| Застосування: | |
| Базова модель: | BMW VI |
| Наступні моделі: | BMW VII, BMW IX |
| Виробництво: | |
| Рік створення: | 1926 |
| Виробник: | BMW |
| Роки виробництва: | 1926-1938 |
| Виготовлено: | ~9.200 |
| Маса і габарити | |
| Суха маса: | 510 кг |
| Довжина: | 1,810 мм |
| Ширина: | 859 мм |
| Висота: | 1,103 мм |
| Діаметр: | 160 мм |
| Робочі характеристики | |
| Об'єм: | 46.95 л |
| Потужність: | 500 к.с. |
| Хід поршня: | 190 (ліворуч) / 199 (праворуч) мм |
| Кількість циліндрів: | 12 |
| Діаметр циліндрів: | 160 мм |
| Ступінь стиснення: | 6 |
| Тип палива: | Бензин |
BMW VI - 12-циліндровий, бензиновий V-подібний двигун рідинного охолодження. Який виготовлявся в 1920-х роках. Створювався тисячами екземплярів, та був одним з самих значущих авіаційних двигунів в міжвоєнний період. Основою для його створення послужив двигун BMW IV, далі отримав розвиток у версіях BMW VII та BMW IX. Конструювався в СРСР, під назвою М-17, та Японія, як Kawasaki Ha-9.
Розробка[ред. | ред. код]
BMW IV - перший 12-циліндровий двигун, розроблений компанією BMW. Він являє собою два блоки 6-циліндрових двигунів BMW IV з кутом 60°, та загальним алюмінієвим картером.
З 1926 року почалося серійне виробництво моделі, після виготовлення 1000 двигунів, Німеччина знову мала право будувати військові літаки. Цей дозвіл привів до моментального збільшення попиту на двигуни.
В 1933 двигун був використаний для випробування системи прямого безпосереднього приску палива.
Двигун вважався надійним. Був використаний для перетину Атлантики зі сходу на захід у 1930 році, та навколосвітній подорожі 1932 року. Обоє польотів здійснені Вольфгангом фон Гронау, на літаку Dornier Do J Wal з двома двигунами BMW IV.
Двигун цього типу був встановлений на експериментальний вагон-автомотрису Schienenzeppelin «Рейковий дирижабль».
З 1926 по 1938 рік було виготовлено близько 9,200 двигунів.
Двигун виготовлявся за ліцензією в Радянському Союзі під керівництвом Олександра Мікуліна, який потім розвинув його як М-17. Також ліцензійні двигуни виробляла Kawasaki Heavy Industries, в Японії, під назвою Kawasaki Ha9.
Модифікації[ред. | ред. код]
5.5, 5.6 або 7.3 позначають ступінь стиснення. Жодні інші літери не позначають карбюратор BMW і пропелер з прямим приводом (7.3), u - позначає пропелерний редуктор (7.3u), z - позначає карбюратор Zenith (7.3z), zu - позначає карбюратор Zenith і пропелерний редуктор (7.3zu).
- BMW VI 5.5
- Ступінь стиску 5.5:1, 600–650 к.с (592–641 к.с) при 1600 об/хв над рівнем моря
- BMW VI 6.0
- Ступінь стиску 6:1, 630–660 к.с (621–651 к.с) при 1650 об/хв над рівнем моря, з октановим числом палива 80
- BMW VI 7.3
- Ступінь стиску 7.3:1 680–750 к.с (671–740 к.с) при 1700 об/хв над рівнем моря, з октановим числом палива 87
Моделі на яких використовувався[ред. | ред. код]
- Albatros L 77v
- Arado Ar 64
- Arado Ar 65
- Arado Ar 68
- Arado SSD I
- Dornier Do 10
- Dornier Do 14
- Dornier Do 17
- Focke-Wulf Fw 42
- Heinkel He 45
- Heinkel He 51
- Heinkel He 59
- Heinkel He 60
- Heinkel He 70
- Heinkel He 111
- Junkers F.24ko
- Kawasaki Type 92
- Kawasaki Ki-10
- Messerschmitt M.20
- Р-5
- Schienenzeppelin
- ТБ-3
- МБР-2
- АНТ-8 (МДР-2)
- АНТ-10(Р-7)
Джерела[ред. | ред. код]
- Gunston, Bill (1986). World Encyclopedia of Aero Engines. Wellingborough: Patrick Stephens. p. 25
- Schneider, Helmut (Dipl.Ing.) (1944). Flugzeug-Typenbuch. Handbuch der deutschen Luftfahrt- und Zubehör-Industrie 1944 (in German) (Facsimile reprint 1986 ed.). Leipzig: Herm. Beyer Verlag. p. 365
- Маслов М. Истребитель И-7 // Авиация : журнал. — Пилот, 1999. — № 1. — С. 2—8.
