Boeing Rotorcraft Systems

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Boeing Rotorcraft Systems
англ. Boeing Vertol (1960)
англ. Boeing Helicopters (1987)
англ. Boeing Rotorcraft Systems (2002)
Тип аерокосмічне підприємство
Організаційно-правова форма господарювання акціонерне товариство
Галузь гвинтокрилий літальний апарат
Попередник(и) Piasecki Helicopter Corporationd
Наступник(и)
(спадкоємці)
Boeing Military Aircraftd
Засновано 1960
Закриття (ліквідація) 2008
Штаб-квартира США
Продукція гелікоптер
Власник(и) Боїнг
Холдингова компанія Боїнг
boeing.com(англ.)
Boeing Vertol CH-47 Chinook

Boeing Rotorcraft Systems (колишня назва Boeing Helicopters, а до цього Boeing Vertol) — колишня назва американського виробника літальних апаратів, зараз відома як Мобільний підрозділ Boeing Military Aircraft,, підрозділ Boeing Defense, Space & Security. Штаб-квартира і головний вертолітний завод розташовані у Рідлі-Парк, Пенсильванія, передмісті Пенсильванії. Виробництво ударних вертольотів Apache у Меса, Аризона, колишній частині Rotorcraft Systems, зараз ведеться у  Global Strike Division які входять до складу Boeing Military Aircraft.

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Boeing Helicopters були створені як Boeing Vertol коли компанія Vertol Aircraft Corporation (колишня Piasecki Helicopter) з Мортона, Пенсильванія була придбана Boeing у 1960; назва Vertol є абревіатурою від Vertical Take Off and Landing (Літак вертикального злету та приземлення). Іншими назвами підрозділу у різні роки були «Boeing Aircraft Company, Vertol Division» та «Boeing Philadelphia». Компанія створила і випускала CH-46 Sea Knight та CH-47 Chinook. Назву змінили на Boeing Helicopters у 1987, а сучасна назва була введена у 2002.[1]

Коли Boeing об'єднався з McDonnell Douglas, колишні розробки Hughes Helicopters у Меса, Аризона, були розміщені у Boeing Helicopters. Через півтора року Boeing продав цивільну лінію вертольотів MD Helicopter Holdings Inc., непряме дочірнє підприємство голландської компанії, RDM Holding Inc.

До грудня 2006 Columbia Helicopters з Аврори, Орегон замовив сертифікат типу на Boeing Vertol 107-II і Boeing Model 234 Commercial Chinook у Boeing.[2][3] Columbia Helicopters шукали сертифікованого виробника деталей з можливим випуском ПК для виробництва літальних апаратів.

Громадський транспорт[ред. | ред. код]

Протягом більшої частини 1970-х років, Boeing Vertol увійшов на ринок залізничного рухомого складу в спробі зберегти фінансовані урядом контракти в результаті війни у В'єтнамі. У цей час, Boeing Vertol випускав транспортну систему у Моргантауні для університету Західної Вірджинії, моторний вагон серії 2400 для метрополітену Chicago 'L'  і  швидкісний трамвай (позначений як Boeing LRV). Це була остання спроба стандартизувати легкорейковий транспорт представлений федеральним управлінням транспорту, що призвело до припинення виробництва залізничної проблеми через чисельні проблеми. Це коштувало Boeing і двом покупцям, транспортному управлінню затоки Массачусетс і муніципальним залізничним дорогам Сан-Франциско, мільйони і призвело до передчасного списання транспортних засобів.

Хоча вагони метро компанії були добрими, компанія не продовжила вагонний бізнес, як і конкуренти, через низьку ціну на контракти, тому що після війни у В'єтнамі через нарощування військового потенціалу військові контракти стали набагато вигіднішими.

Продукція Boeing Vertol[ред. | ред. код]

Гвинтокрили[ред. | ред. код]

Залізнична продукція[ред. | ред. код]

Boeing Vertol Легкий трамвай гілка C. Бостон, 2005.
Boeing Vertol Легкий трамвай (списаний) на муніципальному дворі Дубосі. Сан-Франциско, 2007.
  • US Standard Light Rail Vehicle (або Boeing LRV)
  • Morgantown Personal Rapid Transit
  • Boeing Vertol 2400-series Chicago «L»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holmes, Doug (July 2005).
  2. «Type Certificate Data Sheet No. 1H16» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (PDF).
  3. «Type Certificate Data Sheet No. H9EA» [Архівовано 14 червня 2007 у wayback.archive-it.org] (PDF).

Література[ред. | ред. код]

  • Jonathan M. Feldman (author), Gerald I. Susman and Sean O'Keefe, eds. «Chapter 18, The Defense Industry in the Post-Cold War Era: Corporate Strategy and Public Policy Perspectives», The Conversion of Defense Engineers' Skills: Explaining Success and Failure Through Customer-Based Learning, Teaming and Managerial Integration, pp. 281–318. Oxford: Elsevier Science, 1998: .

Посилання[ред. | ред. код]