Brefeldia maxima
Brefeldia maxima | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Brefeldia maxima (Fries) Rostaf. 1873[1] | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Licea perreptans (Berk.) (1848) Reticularia maxima (Fr.) (1825) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Brefeldia maxima — вид міксоміцетових амебозоїв родини стемонітових (Stemonitidaceae).
Етимологія[ред. | ред. код]
Рід Brefeldia названо на честь німецького міколога Оскара Брефельда (1839—1925).
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений в Європі, Азії, Північній Америці та на Маршаллових островах.
Опис[ред. | ред. код]
Зазвичай, росте на трухлявих пнях, стовбурах дерев, опалому листі та іншому рослинному смітті, але може рости і на живих рослинах. Утворює білий, слизовий безформний плазмодій, який не містить хлорофілу та не має цитоплазматичних мембран. Це найбільший плазмодій серед усіх шламових форм у всьому світі. Зазвичай, Brefeldia maxima сягає 4-30 см у діаметрі і товщини 0,5-1,5 см. У Північному Уельсі було знайдено зразок площею близько 1 м², товщиною близько 1 см і вагою 20 кг. Якщо взяти до уваги, що плазмодій є одноклітинною істотою, він також є однією з найбільших клітин у світі.
У пошуках поживних речовин повільно рухається по землі псевдоподіями. При дозріванні на його зовнішній поверхні утворюється коричнево-чорна кірка, а вміст всередині стає іржавого або коричнево-чорного кольору. Характерною особливістю цього виду є наявність клітинних везикулярних пухирців. Одинарна спора жовто-коричнева і має розмір 9-12 мкм. Спори поширюються вітром, а також жуками родини Latridiidae.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rostafinsky JT. (1873). Versuch eines Systems der Mycetozoen (German) . с. 1—21.
- ↑ Brefeldia maxima. ZipcodeZoo. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- DVD Of the Tapioca Lime Mold at Spier's Old School Grounds [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про найпростіших. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |