Cainotheriidae
| Cainotheriidae | |
|---|---|
| |
| Відновлення скелета Cainotherium | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Надродина: | †Anoplotherioidea |
| Родина: | †Cainotheriidae Cope, 1881 |
| Genera | |
|
Cainotheriinae Oxacroninae | |
 Вікісховище: Cainotheriidae
| |
Cainotheriidae — вимерла родина парнокопитних, відома з пізнього еоцену до середнього міоцену Європи. Здебільшого вони збережені в карстових відкладах.
Ці тварини були невеликими за розміром і зазвичай не перевищували 15 сантиметрів у висоту в плечах. Довгий час вважалося, що вони ведуть схожий спосіб життя з зайцями і кроликами. Зубний ряд був повним і дуже селенодонтним, тобто премоляри і моляри мали вигнуті ріжучі краї у формі півмісяця (як у сучасних жуйних). Череп був невеликим, з короткою мордою та закритими орбітами ззаду, розташованими в центрі черепа.
Своєрідною характеристикою цієї групи були слухові бульби, захисні структури кісток вуха: вони були дуже великими, як ті, які сьогодні зустрічаються у дрібних ссавців, які живуть у відкритих і сухих середовищах. Ця розвинена анатомія черепа різко відрізнялася від решти скелета, досить примітивна: кайнотерії все ще мали чотири нередуковані пальці на ногах (предковий стан парнокопитних), навіть якщо бічні пальці були коротшими; вони закінчувалися довгими кігтями, як у сучасних кроликів. Задні лапи були значно довші за передні, що вказує на чудову адаптацію до бігу та стрибків.
Класифікація[ред. | ред. код]
Химерні анатомічні особливості кайнотериїд визначають їх як примітивних артіодактилів. Попередні дослідження відносили їх до Tylopoda, більш пізні — до Ruminantia.[1] Робіацина середнього/верхнього еоцену раніше класифікувалася як член цієї родини, але нещодавно була виділена в окрему родину як сестринський таксон до Cainotheriidae. Протягом верхнього еоцену розвинулися примітивні роди Oxacron і Paroxacron, які вважаються першими справжніми кайнотеридами як сестринські таксони в підродині Oxacroninae.
Згодом, протягом олігоцену, підродина Cainotheriinae зазнала дискретного еволюційного випромінювання, з'явилися різноманітні роди, такі як Procaenotherium, та роди розміром з кролика Plesiomeryx і Caenomeryx. Найбільш спеціалізований рід Cainotherium також зник останнім, протягом середнього міоцену. Навіть на початку міоцену ці тварини були досить поширеними в різних частинах Європи, з численними видами (наприклад, C. laticurvatum, C. miocenicum, C. bavaricum). Кайнотериїди остаточно вимерли, коли в міоцені клімат став холоднішим.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Weppe, Romain; Blondel, Cécile; Vianey-Liaud, Monique; Escarguel, Gilles; Pélissié, Thierry; Antoine, Pierre-Olivier; Judith Orliac, Maëva (20 серпня 2019). Cainotheriidae (Mammalia, Artiodactyla) from Dams (Quercy, SW France): phylogenetic relationships and evolution around the Eocene–Oligocene transition (MP19–MP21) (PDF). Journal of Systematic Palaeontology (англ.). 18 (7): 541—572. doi:10.1080/14772019.2019.1645754. ISSN 1477-2019. S2CID 202026238.
Література[ред. | ред. код]
- C. Blondel. 2005. New data on the Cainotheriidae (Mammalia, Artiodactyla) from the early Oligocene of south-western France. Zoological Journal of the Linnean Society 144:125-166 M.
- Spaulding, M. A. O'Leary, and J. Gatesy. 2009. Relationships of Cetacea (Artiodactyla) among mammals: Increased taxon sampling alters interpretations of key fossils and character evolution. PLOS ONE 4(9): e7062
|