Center for Public Integrity
Center for Public Integrity | |
---|---|
Вебсайт | www.publicintegrity.org |
Center for Public Integrity (CPI), «Центр за цілісність суспільства» — американська некомерційна організація, що займається журналістськими розслідуваннями. Заснована в 1989 Чарльзом Льюїсом[en][1]. Нагороджена премією Джорджа Полка. Завданням організація називає «викриття випадків зловживання владою, корупції та порушення службового обов'язку впливовими державними установами та приватними організаціями»[2]. Має більше 50 співробітників, є одним з найбільших некомерційних, неполітичних дослідних центрів в Америці[3].
Організація позиціює себе як незалежну від партій і таку, що не веде пропаганди[4].
CPI публікує звіти розслідувань на своєму вебсайті та в засобах масової інформації в США і по всьому світу. У 2004 році книга The Buying of the President була три місяці у списку бестселерів the New York Times[5].
Ідеологія[ред. | ред. код]
У 2012 Редакції The New York Times описала CPI як «безпартійну сторожову групу».[6]
У ставленні до історії в лютому 1996 року CPI характеризувався як «ліберальна група», пишуть Los Angeles Times і The New York Times. Fairness Accuracy and описав CPI як «прогресивний». Даний розслідувальний центр описує себе як «суворо безпартійний»[7].
Розслідування[ред. | ред. код]
У першій доповіді CPI, «Frontline Trade Official Officers», повідомляється, що майже половина посадових осіб з Білого дому, що вивчалися протягом п'ятнадцятирічного періоду, стала лобістами в інших країнах або в закордонних корпораціях після виходу на пенсію. За словами Льюїса, це «спровокувало постанову Міністерства юстиції, звіт Головного управління бухгалтерського обліку, слухання в Конгресі, а також це було згадано чотирма кандидатами в президенти в 1992 році і частково відповідало за розпорядження президента в січні 1993 року президентом Клінтоном, встановивши довічну заборону на іноземне лобіювання посадовими особами Білого дому».
Fat Cat Hotel (готель «Жирний кіт», англ.) 1996[ред. | ред. код]
У 1996 році CPI опублікувала звіт під назвою Fat Cat Hotel: «Як демократичні хай-ролери отримують винагороду за ніч у Білому домі». Цей звіт, написаний Маргарет Ебрагім, отримав нагороду від Товариства професійних журналістів. У доповіді розглядалася зв'язок між ночівлями в спальні Лінкольна під час президентства Клінтона та фінансовими внесками в Демократичну партію, а також кампанією переобрання Клінтона.
Windfalls of War (Несподіваний дохід від війни, англ.) 2003[ред. | ред. код]
У 2003 році CPI опублікував «Windfalls of War», в якому стверджується, що внесок у кампанію Джорджа Буша вплинув на розподіл контрактів на реконструкцію в Афганістані та в Іраку. Поліція заявляє, що через статистично незначний коефіцієнт кореляції між пожертвами кампанії і виграшними контрактами «у CPI немає доказів, що підтверджують його твердження».[8]
LobbyWatch 2005[ред. | ред. код]
Перші звіти CPI про LobbyWatch були опубліковані в 2005 році. В опублікованій у січні 2005 року публікації під назвою «Pushing Prescriptions», з'ясувалося, що найбільші фармацевтичні компанії витрачали 675 мільйонів доларів протягом семи років на своє лобіювання.
Хто стоїть за фінансовою кризою? 2009[ред. | ред. код]
Доповідь CPI «Хто стоїть за фінансовою кризою?», яка розглядає корені світової фінансової кризи, була показана в багатьох ЗМІ, внаслідок чого журнал Columbia Journalism Review[ru] запитав: «Чому це не газета чи журнал?»
Tobacco Underground 2010[ред. | ред. код]
«Тютюновий андерграунд», проект, що триває і зараз, з відстеження глобальної торгівлі контрабандними сигаретами, підготовлений Міжнародним консорціумом журналістів-кореспондентів CPI, був відзначений престижною нагородою Реннера за звітність про злочини, отриману від журналістів-репортерів і редакторів IRE. Проект «Тютюновий андеграунд» фінансувався Школою охорони здоров'я Джона Хопкінса Блумберга. Це спільний проект між Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (ICIJ), Центром за цілісність суспільства та Проектом розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) з журналістами в Боснії і Герцеговині, Румунії, Росії та Україні. У ньому також взяли участь журналісти з Бразилії, Бельгії, Канади, Китаю, Італії, Парагваю та Великої Британії[9]. Розслідування виграло премію заморського прес-клубу і репортерів-розслідувачів та редакційну нагороду Тома Реннера за звітність про злочини.[10][11]
Сексуальний напад у студентському містечку 2010[ред. | ред. код]
У 2010 році CPI встановив партнерські відносини з Національним громадським радіо для публікації статті «Сексуальне насильство в університетському містечку»[12], в якій повідомляється про невдалі спроби коледжів та урядових установ щодо запобігання сексуальним посяганням та розслідування випадків сексуального насильства[13].
Секретність для продажу: офшорні рахунки з 2013 року по теперішній час[ред. | ред. код]
У 2013 році Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів опублікував результати 15-місячного розслідування на основі 260 гігабайт даних про володіння таємними офшорними банківськими рахунками. Ці дані були отримані Джерардом Райлом[en] в результаті його розслідування скандалу з вогневої міццю. ICIJ співпрацювала з Guardian, BBC, Le Monde, Washington Post, SonntagsZeitung, Süddeutsche Zeitung і NDR для випуску серіалів про розслідування в офшорних банках.[14][15] ICIJ і агентства-партнери використовували інформацію про володіння засобами, щоб повідомляти про корупцію уряду у всьому світі і схемах ухилення від податків, що використовуються багатими людьми.
Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів[ред. | ред. код]
International Consortium of Investigative Journalists (ICIJ), «Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів» — один з проектів Center for Public Integrity (CPI). Створений в 1997 році. До складу ICIJ входять 160 відомих журналістів з різних країн[16]. Для різних розслідувань ICIJ залучає журналістів та експертів з усього світу (більше 80 для Offshore leaks[en])[2]. Раз на два роки ICIJ вручає премію імені Деніела Перла[ru] за видатні міжнародні журналістські розслідування (Daniel Pearl Award for Outstanding International Investigative Reporting). Директором з 2011 по даний час є Джерард Райл[17].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ About The Center for Public Integrity (англ.). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ а б Райна Бройер, Александр Варкентин (4 квітня 2013). Offshore Leaks: кто прячет миллиарды в "черной дыре" офшоров?. Германия. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ Alicia Shepard (9 грудня 2011). CPI reduces staff to compensate for $2 million budget hole. MediaWire (англ.). Poynter Institute. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ Frequently Asked Questions. Our Organization (англ.). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ Glen Justice (9 січня 2004). Financial Firms Are Bush's Biggest Donors, Study Reports. THE 2004 CAMPAIGN: FUND-RAISING (англ.). the New York Times. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ Opinion | The States Get a Poor Report Card. The New York Times (амер.). 20 березня 2012. ISSN 0362-4331. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Frequently Asked Questions | Center for Public Integrity. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Daniel Drezner. Fables of the Reconstruction // Slate. — 2003-11-03. — ISSN 1091-2339. Архівовано з джерела 12 липня 2017. Процитовано 2 липня 2019.
- ↑ Jr, Landon Thomas (18 серпня 2010). Montenegro Reaches for Respectability With Port Project. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ American Journalism Review. ajrarchive.org. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ OCCRP (англ.). www.occrp.org. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Sexual Assault on Campus | Center for Public Integrity. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Campus Rape Victims: A Struggle For Justice. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ SPIEGEL ONLINE, Hamburg Germany. Offshore Leaks: Vast Web of Tax Evasion Exposed - SPIEGEL ONLINE - International. SPIEGEL ONLINE. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Offshore secrets: what is the Guardian investigation based on?. The Guardian (англ.). 25 листопада 2012. 0261-3077. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ About the ICIJ (англ.). International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- ↑ Our People (англ.). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- International Consortium of Investigative Journalists
- Журналисты отказались делиться с госструктурами данными о счетах в офшорах. Общество. Lenta.ru. 7 квітня 2013. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
- Gerard Ryle (5 квітня 2013). Why We Are Not Turning Over the Offshore Files to Government Agencies. The Global Muckraker > 2013 (англ.). International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
|