Cervus astylodon
| Cervus astylodon | |
|---|---|
| |
| Скелет C. astylodon | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Оленеві (Cervidae) |
| Рід: | Олень (Cervus) |
| Вид: | †C. astylodon
|
| Біноміальна назва | |
| †Cervus astylodon (Matsumoto, 1926)
| |
| Синоніми | |
|
Muntiacus astylodon | |
Cervus astylodon є нещодавно вимерлим видом оленевих, який був ендемічним для островів Рюкю (Окінава, Ісігакі, Куме, Токуносіма)[1]. Він жив протягом плейстоцену, вимерши лише 20 000 років до нашої ери[1][2].
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Cervus astylodon був дуже малим видом, досягаючи лише 50 см у висоту[3]. Він демонструє морфологічні характеристики, які вважаються типовими для острівних карликових оленових, такі як малий розмір тіла, укорочені кінцівки та гіпсодонтні моляри. Роги, як правило, були дуже дрібними, сплощеними та сильно рифленими, з надбрівними зубцями, які відгалужувалися від самої основи рогів[4].
Карликовий олень Рюкю демонструє чотири різні морфотипи на основі кожного з чотирьох островів, які він населяв[4]. У Куме п’ясткові кістки витонченіші, ніж у інших форм, у той час як у Ісіґакі кістка товстіша та міцніша. Олені з Окінави і Токуношіми є проміжними за товщиною п'ясткової кістки; обидві ці форми відрізняються один від одного формою проксимального п'ясткового каналу[1].
Дієта[ред. | ред. код]
Дослідження 2021 року з використанням аналізу текстури зубного мікроносу показало, що карликовий олень Рюкю натомість харчувався змішаним кормом або пасся. Через високий вміст абразивного кремнезему в листі злаків у оленів із більшим споживанням злаків поверхня зубів грубіша, ніж у тих, хто їсть на деревах. Порівняння C. astylodon з двох різних місць (печера Хананда-Гама та печера Ямасіта-чо I) показує різний рівень зносу, що вказує на змінний раціон[5].
Вимирання[ред. | ред. код]
Cervus astylodon, здається, вимер наприкінці плейстоцену. Вважається, що ранні люди вперше прибули на Окінаву ще в 36 тисячі років тому, і існують докази того, що ця популяція полювала на оленів[2]. Однак карликовий олень Рюкю вижив разом з людьми понад 15 000 років, тому зменшення площі островів Рюкю через підвищення рівня моря наприкінці останнього льодовикового періоду також могло сприяти їх загибелі[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Matsumoto, Yukihide; Otsuka, Hiroyuki (2000). Morphotypes of Fossil Deer (Cervus astylodon) and its Miniaturization Process in the Ryukyu Islands. Tropics. 10 (1): 155—164. doi:10.3759/tropics.10.155.
- ↑ а б Robin Dennell, Robin (12 травня 2020). From Arabia to the Pacific: How Our Species Colonised Asia. Taylor & Francis. ISBN 9781000062342.
- ↑ Hayashi, S. (2020). Variation and mechanisms of life history evolution in insular dwarfism as revealed by a natural experiment (PDF). bioRxiv. doi:10.1101/2020.12.23.424186. S2CID 229935423.
- ↑ а б van der Geer, Alexandra; Lyras, George; de Vos, John (27 квітня 2021). Evolution of Island Mammals: Adaptation and Extinction of Placental Mammals on Islands. Wiley. с. 534. ISBN 9781119675747.
- ↑ Kubo, Mugino Ozaki; Fujita, Masaki (2021). Diets of Pleistocene insular dwarf deer revealed by dental microwear texture analysis. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 562: 110098. doi:10.1016/j.palaeo.2020.110098.
- ↑ Pearson, Richard (2013). Ancient Ryukyu: An Archaeological Study of Island Communities. University of Hawaii Press. с. 41–42. ISBN 9780824865894.
|