De lingua Latina

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про латинську мову
De lingua Latina
Автор Марк Теренцій Варрон
Мова латина[1]

De lin­gua La­ti­na — граматичний трактат Марка Теренція Варрона у 25 книгах, єдина майже повністю вціліла праця (кн. V—X) римських граматиків республіканського періоду. У De lin­gua La­ti­na Варрон викладає етимологію, вчення про морфологію та синтаксис латини, вперше створюючи подібну працю у Римі.

Зміст[ред. | ред. код]

Весь матеріал трактату був підпорядкований категоріям стоїчного вчення про мову. Перші книги (до кн. IV) були присвячені Публію Септимію, інші — Цицерону.[2]

I — програмна (втрачена)

II — VII — дослідження етимології та застосування слів

II — IV — теорія етимології (втрачені)

V — VII — проблеми етимології

VIII — XIII — сімейні дерева та соціальні зв'язки, які пов'язують слова один з одним

VIII — X — структурно перегукуються з книгами

XI — XIII — розгляд морфології (втрачені)

XIV — XXV — синтаксис (втрачені)

Етимологія (V—VII)[ред. | ред. код]

Звертаючись до етимології, Варрон вслід за стоїками вважав, що пізнання слів веде до пізнання речей, але не вважав можливим встановити етимології всіх слів латинської мови через постійні зміни у вигляді втрати слів та їх первинного значення, зміни зовнішнього вигляду, окрім того, слова можуть походити з інших мов і, нарешті, творці слів можуть допускати помилки.[3]

У De lin­gua La­ti­na також зустрічається багато неправильних етимологій: наприклад, Варрон зближує слова vis «сила», vinum «вино», vita «життя» та videre «бачити».

Морфологія (VIII—X)[ред. | ред. код]

З питань словозміни та словотворення (обидва процеси Варрон називає відмінюванням) ведеться порівняння двох теорій: аналогістичної, збудованої на перевазі правила, та аномалістичної, що висловлює вимогу про вирішальне значення уживання. Варрон пропонує компроміс між цими двома моделями та вважає відмінювання необхідною якістю мови[4]:

Відмінювання увійшло не лише в латинську мову, але і всіх людей в силу користі й необхідності: адже якби цього не відбулось, ми не змогли б завчити таку кількість слів — бо незліченні єства, на які вони відмінюються, — та і з тих, що ми завчили б, не було видно, який зв'язок речей між собою. Тепер же ми бачимо, що подібно, що похідно. Якщо legi відмінилось від lego, то видно одразу дві речі: що говориться деяким чином одне і те ж, і що дія відбувається не в один і той же час [5]

Слова, що відмінюються, Варрон ділить на чотири класи (partes orationis):

  1. Слова, які мають відмінкові форми, але не мають тимчасових
  2. Слова, які мають тимчасові форми, але не мають відмінкових
  3. Слова, що мають і відмінкові, і тимчасові форми
  4. Слова що не мають ні відмінкових, ні тимчасових форм, але утворюють ступені порівняння

Редакції та переклади[ред. | ред. код]

  • Roland G. Kent (ред.): Varro: On the Latin Language. William Heinemann und Harvard University Press, London/Cambridge (Mass.) 1958
  • Jean Collart (ред.): Varron, De lingua Latina. Livre V. Les Belles Lettres, Paris 1954
  • Pierre Flobert (ред.): Varron, La langue latine, Livre VI. Les Belles Lettres, Paris 1985
  • Hellfried Dahlmann (ред.): Varro, De lingua Latina Buch VIII. 3., Weidmann, Berlin 2003
  • Daniel J. Taylor (ред.): Varro, De lingua Latina X. Benjamins, Amsterdam 1996

Інші праці[ред. | ред. код]

Окрім De lin­gua La­ti­na, Варрон був автором ще декількох праць в області мовознавства: De sermone Latino, De similitudine verborum, De utilitate litterarum, в обширній праці Варрона «Науки» (Disciplinae) перша книга розглядала питання граматики, частково Варрон торкався мовних питань в працях з літератури, історії, філософії, поетичних творах та навіть у трактаті «Сільське господарство» (Rerum Rusticarum).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ PHI Latin Texts
  2. ↑ Diana Spencer, Language and authority in De lingua Latina, Varro's guide to being roman. The University of Wisconsin Press, 2019
  3. ↑ H. К. Малинаускене, Введение в историю латинского языка. Москва, 2001
  4. ↑ L'antichità — Roma a cura di Umberto Eco. — Milano: EM PUBLISHER SRL, 2012
  5. ↑ M. TERENTIUS VARRO. DE LINGUA LATINA, VIII

Література[ред. | ред. код]

  • M. TERENTIUS VARRO. DE LINGUA LATINA
  • Diana Spencer, Language and authority in De lingua Latina, Varro's guide to being roman. The University of Wisconsin Press, 2019
  • Edwin Fay, Varroniana: De Lingua Latina. Gorgias Press, 2009
  • Roland Grubb Kent, On the Text of Varro, de Lingua Latina. Johns Hopkins University Press, Transactions and Proceedings of the American Philological Association, Vol. 67 (1936)
  • А. В. Подосинов, Н. И. Щавелева, Lingua Latina. Введение в латинский язык и античную культуру, 2011
  • И. М. Тронский. Историческая грамматика латинского языка,1960
  • И. M. Тронский. Очерки по истории латинского языка,1953
  • В. В. Каракулакова. Марк Теренций Варрон и его место в истории языкознания, 1969
  • L'antichità — Roma a cura di Umberto Eco. — Milano: EM PUBLISHER SRL, 2012
  • H. К. Малинаускене, Введение в историю латинского языка. Москва, 2001
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=De_lingua_Latina&oldid=40827586