Dermacentor andersoni

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dermacentor andersoni
Самиця і самець
Самиця і самець
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Підклас: Кліщі (Acari)
Надряд: Паразитоформні кліщі (Parasitiformes)
Ряд: Ixodida
Родина: Іксодові кліщі (Ixodidae)
Рід: Dermacentor
Вид: D. andersoni
Dermacentor andersoni
Stiles, 1908
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Dermacentor andersoni
Віківиди: Dermacentor andersoni
EOL: 514531
ITIS: 1117140
NCBI: 34620

Dermacentor andersoni — вид паразитоформих кліщів родини іксодових (Ixodidae). Паразитує на різноманітних ссавцях, уражає також людей. Личинки і німфи нападають на дрібних гризунів.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений на заході США та південному заході Канади вздовж Скелястих гір.

Опис[ред. | ред. код]

Тіло плоске, грушоподібне, довжиною від 2,0 до 5,3 мм. Після годування тіло збільшується втричі. Забарвлення коричневе або червонувато-коричневе. Самиці мають виразний сріблясто-сірий візерунок на спині тоді як самці плямисті сіро-білі без особливого маркування на щитках.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

За своє життя кліщ живиться кров'ю тричі, на різних стадіях життя — шестинога личинка, восьминога німфа та імаго. Личинки живляться 5-15 днів, спускаються на землю, а через 1-2 тижні розвиваються в німфи. Потім німфи приєднуються або до попереднього господаря, або до іншого господаря, і годуються протягом 3-13 днів, і знову спускаються на землю. Через два тижні вони виростають у дорослих і приєднуються до іншого господаря, де продовжують споживати кров, після чого настає період спарювання. Самиці знову від'єднуються і спускаються на землю, щоб протягом 10–33 днів відкласти яйця, кількість яких може сягати до 7000 шт. Обидві статі гинуть незабаром після розмноження.[1]

Патогенність[ред. | ред. код]

Dermacentor andersoni є переносником збудників колорадського кліщового тифу плямистої гарячки Скелястих гір та туляремії у людини. На людей нападає лише у стадії імаго.[2]

Дермацентрові кліщі можуть також викликати кліщовий параліч шляхом вироблення нейротоксину, який індукує швидко прогресуючий млявий параліч, подібний до синдрому Гієна — Барре. Нейротоксин запобігає пресинаптичному вивільненню ацетилхоліну з нервово-м'язових з'єднань.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dermacentor andersoni. University of California, Davis. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 19 квітня 2017.
  2. Lam, W. (2009). Species Details Dermacentor andersoni. University of Alberta Museums. E.H. Strickland Entomological Museum. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2020.