Drahoman Prize

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Drahoman Prize M:
Drahomán Prize
Засновник(и) Український інститут,
Український ПЕН,
Український інститут книги
Країна Україна Україна
Вручення Київ
Рік заснування 2020
Перше нагородження 2021
pen.org.ua/award/drahoman-prize/
CMNS: Drahoman Prize у Вікісховищі

Drahoman Prize — відзнака для перекладачів з української мови на мови світу, заснована 2020 року Українським інститутом, Українським ПЕН та Українським інститутом книги[1][2].

Про премію[ред. | ред. код]

Мета — підтримка і відзначення сподвижницької роботи перекладачів з української мови на мови світу, які відкривають світу українську літературу, а отже, справжню Україну, відтворену в текстах її письменників[1][2].

За що вручається:

  • високу перекладацьку майстерність[1][2];
  • внесок у промоцію української літератури за кордоном[1][2].

Умови номінування[ред. | ред. код]

  • На Премію номінуються перекладачі незалежно від країни проживання, у доробку яких щонайменше один перекладений і опублікований художній чи документальний твір. До художніх і документальних творів ми відносимо прозові, поетичні, драматичні та нон-фікшн-видання (есеїстику, репортажі, інтерв'ю, біографії та мемуари)[1][2].
  • Лауреати Премії не номінуються на неї повторно[3].
  • Книжка, з якою номінується перекладач, має бути опублікована в закордонному видавництві протягом трьох останніх років, а також не суперечити цінностям і принципам організацій-засновниць[1][2].
  • Номінувати перекладача на здобуття Премії можуть закордонні культурні інституції, дипломатичні установи, наукові центри, видавництва, творчі об'єднання та члени Капітули[1][2][4].
  • Зголошення включає: — заповнену електронну аплікаційну форму; — електронний і паперовий примірники номінованої книжки українською мовою та мовою перекладу[3].

Процедура визначення лауреата[ред. | ред. код]

Лауреат Премії обирається в три етапи[1][2]:

  • на першому етапі формується довгий список претендентів;
  • на другому етапі члени Капітули голосують за короткий список Премії;
  • на третьому етапі члени Капітули методом анонімного голосування обирають лауреата Премії.

Капітула[ред. | ред. код]

Склад Капітули Премії[ред. | ред. код]

Короткий список та лауреата Премії визначає Капітула, яка складається з 9 членів та членкинь[5]. До її складу входять авторитетні письменники, перекладачі, мово- та літературознавці, культурні менеджери. Незалежно від року до складу Капітули входять генеральний директор Українського інституту, президент Українського ПЕН та директор Українського інституту книги. Склад Капітули щороку затверджується організаціями-засновницями.

Запрошені члени Капітули можуть перебувати в її складі не більше 3 років поспіль.

Члени Капітули мають право залучати експертів (перекладачів, мово- та літературознавців, дипломатів) для консультацій щодо поданих зголошень.

2020 рік[1][2][ред. | ред. код]

  1. Андрій Курков, письменник, президент Українського ПЕН
  2. Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту
  3. Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги
  4. Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, віцепрезидентка Українського ПЕН
  5. Остап Сливинський, поет та перекладач
  6. Валентина Стукалова, менеджерка книжкових та інтелектуальних проєктів Французького інституту
  7. Наталія Іваничук, перекладачка
  8. Юрій Прохасько, перекладач
  9. Марко-Роберт Стех, український і канадський літературознавець, письменник

2021 рік[6][ред. | ред. код]

  1. Андрій Курков, письменник, президент Українського ПЕН
  2. Володимир Шейко, перший генеральний директор Українського інституту
  3. Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги
  4. Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, віцепрезидентка Українського ПЕН
  5. Остап Сливинський, поет та перекладач
  6. Валентина Стукалова, менеджерка книжкових та інтелектуальних проєктів Французького інституту
  7. Юрій Прохасько, перекладач
  8. Марко-Роберт Стех, український і канадський літературознавець та письменник
  9. Ірина Старовойт, літературознавиця, поетка, перекладачка

2022 рік[7][ред. | ред. код]

  1. Володимир Єрмоленко, письменник, журналіст, філософ, президент Українського ПЕН
  2. Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту
  3. Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги
  4. Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, радниця президента Українського ПЕН
  5. Остап Сливинський, поет, перекладач, віцепрезидент Українського ПЕН
  6. Валентина Стукалова, менеджерка книжкових та інтелектуальних проєктів Французького інституту
  7. Юрій Прохасько, перекладач
  8. Марко-Роберт Стех, український і канадський літературознавець та письменник, член Виконавчої Ради Українського ПЕН
  9. Ірина Старовойт, літературознавиця, поетка, перекладачка

Церемонія нагородження[ред. | ред. код]

Ім'я лауреата Премії оголошується щороку під час урочистої церемонії в Києві[1][2], яка відбувається у квітні[8][9]. До участі у церемонії запрошуються три фіналісти Премії.

Лауреат Премії отримує статуетку, виготовлену відомим українським скульптором, грошову винагороду в розмірі 3000 євро (з урахуванням податків), а також додаткові можливості для роботи та промоції своєї творчості від Українського інституту та Українського інституту книги (участь у перекладацьких резиденціях, закордонних ярмарках та фестивалях)[1][2][10].

2020 рік[6][ред. | ред. код]

Ім'я лауреата Премії було оголошено під час урочистої церемонії в Києві 23 квітня 2021 року.

2021 рік[6][ред. | ред. код]

Через повномасштабну війну, яку Росія розв'язала проти України, оголошення переліку фіналістів було перенесено.

17 жовтня 2022 року Український інститут, Український ПЕН та Український інститут книги оголосили ім'я лауреата премії Drahomàn Prize. Церемонія нагородження вперше відбулася за кордоном. Її прийняв Literaturhaus Berlin — перший дім літератури в Німеччині, культурна та освітня установа, яка займається популяризацією літератур світу, роблячи їх доступними для широкого загалу через сучасні формати.

2022 рік[6][ред. | ред. код]

Лауреат премії для перекладачів з української мови на мови світу Drahomán Prize 2022 буде оголошений 26 вересня.

Церемонія нагородження відбудеться у Гданську (Польща) у співпраці з проєктом Wolne Słowo Gdańsk Miasto Literatury та Колегіуму Східної Європи.

Походження назви премії[ред. | ред. код]

Юрій Прохасько, перекладач та член Капітули Премії:

Маємо в парадигмі української культури неймовірно сприятливу збіжність, з якої береться виняткова семантична додана вартість, що нею було б просто гріх не скористатися. Етимологічна спорідненість поняття «драгоман» яко «перекладач, тлумач і товмач, посередник, (культурний) дипломат, умілець і прислужник розуміння і порозуміння» — і прізвища однієї з чільних постатей в каноні української історії ідей — Михайла Драгоманова.

Те, що ця нагорода не присвячена суто Драгоманову і не освячена безпосередньо його іменем, не перебуває під його покровом і покровительством, — цілком очевидно. Втім, очевидно також: та обставина, що Михайло Драгоманов є власне уособленням переконання і практики перекладати Україну світові, а світ — Україні, залучати, долучати Україну до світу, а світ — до України, конґеніально коннотує з основною ідеєю та патосом цієї нагороди, дуже вдячно посилює багатство, мерехтіння цих значень.

Добре, якщо обізнаний сучасник зможе відчитати всі ці сенси одразу. Але й цілком достатньо, коли до нього промовлятиме з цієї назви бодай один: йдеться про перекладачів. Тим паче, що поняття dragoman має обіг і одразу відчитується в багатьох світових мовах. Написання назви цієї міжнародної нагороди в латинській транслітерації через придихове h лише додатково підкреслює її українське походження[1][2].

Лауреати[ред. | ред. код]

2020[7][ред. | ред. код]

Клаудія Дате (Claudia Dathe), Німеччина

Спеціальна відзнака Капітули — Імадеддін Раеф (за переклад арабською «Бейрутських оповідань» Агатангела Кримського)[11].

2021[7][ред. | ред. код]

Богдан Задура (Bohdan Zadura), Польща

Спеціальна відзнака Капітули — Тобіас Валс (за переклад книги українського письменника Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію»[6].

2022[12][ред. | ред. код]

Ірина Дмитришин (Iryna Dmytrychyn), Франція

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Drahomán Prize. pen.org.ua (ua) . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Український інститут.Drahoman Prize. ui.org.ua (ua) . Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  3. ↑ а б Drahomán Prize. PEN Ukraine (укр.). 12 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  4. ↑ Премія Drahoman Prize для перекладачів з української мови на мови світу. litakcent.com (ua) . Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  5. ↑ Drahomán Prize. PEN Ukraine (укр.). 6 жовтня 2023. Процитовано 18 жовтня 2023.
  6. ↑ а б в г д Drahomán Prize. Український інститут (укр.). 12 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  7. ↑ а б в Drahomán Prize. PEN Ukraine (укр.). 12 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  8. ↑ Для перекладачів з української започаткували премію Drahoman Prize. ukrinform.ua (ua) . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  9. ↑ В Україні започаткували премію Drahoman Prize для перекладачів. ua.news (ua) . Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 17 лютого 2021.
  10. ↑ Оголошено довгий список номінантів премії Drahoman Prize. litgazeta.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  11. ↑ Вручили першу премію для перекладачів з української мови Drahomán Prize. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  12. ↑ Drahomán Prize. PEN Ukraine (укр.). 6 жовтня 2023. Процитовано 18 жовтня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Drahoman_Prize&oldid=42222277