Dryopteris intermedia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Dryopteris intermedia
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Polypodiineae
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae)
Рід: Щитник (Dryopteris)
Вид:
D. intermedia
Біноміальна назва
Dryopteris intermedia

Dryopteris intermedia — вид трав'янистих рослин з родини щитникові (Dryopteridaceae), поширений на сході Північної Америки (сх. США, сх. Канада, Сен-П'єр і Мікелон) і в Макаронезії (Мадейра, Азорські острови).

Підвиди[ред. | ред. код]

Поділяється на три географічно розділені підвиди[1]:

  • Dryopteris intermedia subsp. azorica (Christ) Jermy — Азорські острови
  • Dryopteris intermedia subsp. intermedia (Muhl. ex Willd.) A.Gray — Північна Америка
  • Dryopteris intermedia subsp. maderensis (Milde ex Alston) Fraser-Jenk. — Мадейра

Опис[ред. | ред. код]

Листки мономорфні, зелені взимку, 32–90 × 10–20 см. Черешок — 1/3 довжини листка, лускатий, принаймні при основі; луски розкидані, жовтувато-коричневі. Листова пластина зелена, яйцеподібна, 3-периста, трав'яниста, залозиста. Первинні листові фрагменти — у площині листової пластини, ланцетно-довгасті; базальні — ланцетні. Вторинні листові фрагменти мають зубчасті краї, зубчики гострокінцеві. Спорові кластери розміщені на півдорозі між серединною жилкою й краями сегментів. indusium з дрібними залозистими волосками. 2n = 82[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Має поширення на сході Північної Америки (США, Канада, Сен-П'єр і Мікелон) і в Макаронезії: Азорські острови (усі 9 островів), Мадейра (острів Мадейра)[3][1].

Населяє вологі кам'янисті ліси, яри та краї боліт; на висотах 0–2000 м н.р.м.[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Catalogue of Life. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19.06.2018. (англ.)
  2. а б Flora of North America. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19.06.2018. (англ.)
  3. The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 19.06.2018. (англ.)