Dusicyon avus
| Dusicyon avus Час існування: 0.78–0.003 млн.р.т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Dusicyon avus (Burmeister, 1866) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Dusicyon avus — південноамериканський вимерлий вид хижих ссавців родини Псові (Canidae). Цей вид є сестринським таксоном також вимерлого Dusicyon australis, дві родоводи були розділені лише близько 16 тисяч років тому[1].
Поширення, історія опису[ред. | ред. код]
Dusicyon avus був поширеним у пізньому плейстоцені на півдні Бразилії, на територіях сучасних Уругваю та Аргентини і в південній частині Чилі й вимер близько 1600 років тому, однак існує можливість, що він вимер 500–300 років тому. Вид має багато скам'янілостей, у декількох місцях пізнього плейстоцену і кілька записів з голоцену (в південних частинах ареалу). Вид займав відносно відкриті місця проживання, такі як трав'яні і чагарникові степи, пампаси і Патагонський регіон.
Вимирання[ред. | ред. код]
Датування[ред. | ред. код]
Dusicyon avus, згідно з попередніми оцінками, вимер близько 1000 року до н. е., [2] але, припускають, що він вимер ще за 500 - 300 років до н. е. [3] Недавні дослідження підтверджують більш пізні дати, з останньою датою появи в Пампському регіоні — 700 рік до н. е. і на півдні Патагонії — 400 рік до н. е.. [4].
Чарльз Дарвін у "Подорожі Бігля[en]" стверджував, що "індіанці, які відвідували ці острови (Фолклендські Острови), стверджують, що така тварина варра не зустрічається в жодній частині Південної Америки", що свідчить про те, що навряд чи вона була жива в той час. Можливо, але поки що не доведено, що деякі популяції D. avus могли зберегтися до часу контактів з європейцями. За сорок років до інтродукції південноамериканської сірої лисиці на Вогняну Землю існували етнографічні згадки про існування там двох видів лисиць. Близько 1900 року було зафіксовано, що корінні жителі Она розрізняли два різновиди лисиць, одна з яких виростала до незвичайних розмірів [5]. Якщо "велика лисиця" була D. avus, це вказує на те, що вона дожила до XX століття, принаймні в цій місцевості [6]. 1871 року Джордж Мастерс[en] написав опис зустрічі з лисицею в Патагонії, схожою на варру, що, можливо, і було описом цього виду [7].
Причини вимирання[ред. | ред. код]
Вимирання D. avus, на відміну від D. australis, є загадковим, оскільки немає зрозумілої причини, чому собака середнього розміру могла вимерти, особливо в такий пізній час після четвертинного вимирання. Немає переконливих доказів того, що причиною вимирання були кліматичні зміни, а також доказів того, що причиною була гібридизація зі свійськими собаками, оскільки морфологія черепа та ДНК є незмінними від пізнього плейстоцену до голоцену. [4] D. avus використовувався в ритуальних цілях тубільцями в пізньому голоцені, і, схоже, мав високу символічну цінність [8], а його рештки, зазвичай зуби, знаходять у багатьох археологічних стоянках. [9] D. avus, попри свій широкий ареал, мав низьке генетичне різноманіття у досліджених зразках, що свідчить про можливу низьку чисельність популяції або проходження генетичного пляшкового горла перед вимиранням [4] Ймовірно, що причиною їх зникнення стало поєднання як кліматичних, так і антропогенних факторів [4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cooper, A.; Mena, F.; Austin, J. J.; Soubrier, J.; Prevosti, F.; Prates, L.; Trejo, V. The origins of the enigmatic Falkland Islands wolf // Nature Communications. — 2013. — Вип. 4. — № 1552. — DOI:.
- ↑ F.J. Prevosti та ін. (2011). Constraining the time of extinction of the South American fox Dusicyon avus (Carnivora, Canidae) during the late Holocene. Quaternary International. 245 (2): 209—217. Bibcode:2011QuInt.245..209P. doi:10.1016/j.quaint.2011.02.010. hdl:11336/13232.
- ↑ Sillero-Zubiri, C. (2015). Dusicyon avus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T82337482A82337485. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T82337482A82337485.en. Процитовано 19 November 2021.
- ↑ а б в г Prevosti, Francisco J.; Ramírez, Mariano A.; Schiaffini, Mauro; Martin, Fabiana; Udrizar Sauthier, Daniel E.; Carrera, Marcelo; Sillero-Zubiri, Claudio; Pardiñas, Ulyses F. J. (November 2015). Extinctions in near time: new radiocarbon dates point to a very recent disappearance of the South American fox Dusicyon avus (Carnivora: Canidae). Biological Journal of the Linnean Society (англ.). 116 (3): 704—720. doi:10.1111/bij.12625. hdl:11336/46106.
- ↑ C.R. Gallardo (1910). Los onas. Buenos Aires: Cabault y Cia.
- ↑ Haynes, G., ред. (29 January 2009). The elusive evidence: the archaeological record of the South American extinct megafauna. American Megafaunal Extinctions at the End of the Pleistocene (англ.). Amsterdam: Springer. ISBN 978-1402087929.
- ↑ Musters, G.C. (1871). At home with the Patagonians (A Year's Wanderings over Untrodden Ground from the Straits of Magellan to the Rio Negro). London: John Murray, Albemarle Street — через archive.org.
- ↑ Bonomo, M. (2006). Un acercamiento a la dimensión simbólica de la cultura material en la Región Pampeana. Relaciones de la Sociedad Argentina de Antropología. 31: 89—115.
- ↑ Periodo Holoceno. PaleoArgentina. Процитовано 2 October 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sillero-Zubiri, C. 2015. Dusicyon avus. The IUCN [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
|
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |