Enhydrictis
| Enhydrictis Період існування: від раннього до пізнього плейстоцену
| |
|---|---|
| |
| Скам'янілість Enhydrictis galictoides | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Мустелові (Mustelidae) |
| Підродина: | Ictonychinae |
| Рід: | †Enhydrictis Forsyth-Major, 1902[1] |
| Типовий вид | |
| †Enhydrictis galictoides | |
Enhydrictis — рід вимерлих зорил (Ictonychinae). Типовим і найвідомішим видом є Enhydrictis galictoides з плейстоцену Сардинії та Корсики.
Таксономія[ред. | ред. код]
Точна кількість видів Enhydrictis була предметом дебатів[2]. Так, вид P. pilgrimi, був класифікований як належний до Enhydictis (як Enydrictis ardea), хоча це малоймовірно[3][4]. Дослідження 2019 року також показує, що рід Oriensictis з Азії також слід вважати синонімом Enhydrictis[5]. У 2016 році був описаний новий вид з Алжиру. Відомий як Enhydrictis hoffstetteri, це перший представник роду, відомий з Африки[6]. Інші вчені вважали віднесення цього виду до Enhydrictis сумнівним, і що цей вид замість цього слід помістити в Pannonictis[7][8]. У 2018 році був описаний новий вид Enhydrictis praegalictoides із місць середнього плейстоцену на Сардинії, який, ймовірно, є предком E. galictoides[7].
Enhydrictis та його родичі класифікуються в підродині Ictonychinae і трибі Galctini. Хоча Galictini були широко розповсюджені в Євразії протягом пліоцену та раннього плейстоцену, єдині сучасні роди племені, Galictis і Lyncodon, є ендеміками Центральної та Південної Америки[7].
Опис[ред. | ред. код]
Enhydrictis galictoides був досить великою, міцною наземною мустелою[9]. Коли вперше було описано, вважалося, що це видроподібний вид, пристосований до водного способу життя, але дослідження кісток кінцівок не підтверджують такі твердження[10].
Споріднені види[ред. | ред. код]
Протягом плейстоцену Сардинія була домом для кількох інших мустел, таких як видри Megalenhydris і Sardolutra.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Enhydrictis. GBIF.
- ↑ Rook, L. (1995). Pannonictis nestii (Carnivora, Mammalia) from the late Villafranchian of Pietrafitta (Umbria, Italy). Preliminary note.
- ↑ Kurten, Bjorn (2007). Pleistocene Mammals of Europe. AldineTransaction. с. 97. ISBN 9780202309538.
- ↑ Colombero, S.; Pavia, M.; Rook, L. (September 2012). Pannonictis nestii (Galictinae, Mustelidae), a new element in the vertebrate association of the human site of Pirro Nord (Italy, Early Pleistocene). Geodiversitas. 34 (3): 665—681. doi:10.5252/g2012n3a11. S2CID 55597076.
- ↑ Quigao, J. (2019). Discovery of Enhydrictis (Mustelidae, Carnivora, Mammalia) cranium in Puwan, Dalian, Northeast China demonstrates repeated intracontinental migration during the Pleistocene. Quaternary International. 513: 18—29. Bibcode:2019QuInt.513...18J. doi:10.1016/j.quaint.2019.01.024.
- ↑ Geraads, D. (2016). Pleistocene Carnivora (Mammalia) from Tighennif (Ternifine), Algeria (PDF). Geobios. 49 (6): 445—458. doi:10.1016/j.geobios.2016.09.001.
- ↑ а б в Rook, Lorenzo; Bartolini Lucenti, Saverio; Tuveri, Caterinella; Arca, Marisa (October 2018). Mustelids (Carnivora, Mammalia) from Monte Tuttavista fissure fillings (Early and Middle Pleistocene; Orosei, Sardinia): Taxonomy and evolution of the insular Sardinian Galictini. Quaternary Science Reviews (англ.). 197: 209—223. doi:10.1016/j.quascirev.2018.08.022.
- ↑ Lucenti, S. (2018). Revising the species "Mustela" ardea Gervais, 1848–1852 (Mammalia, Mustelidae): Martellictis gen. nov. and the systematics of the fossil "Galictinae" of Eurasia. Comptes Rendus Palevol. 17 (8): 522—535. doi:10.1016/j.crpv.2018.02.003.
- ↑ van der Geer, Alexandra; Lyras, George; de Vos, John (2011). Evolution of Island Mammals: Adaptation and Extinction of Placental Mammals on Islands. Wiley. с. 129. ISBN 9781119675747.
- ↑ Bate, Dorothea M. A. (July 1935). 17. Note on the Habits of Enhydrictis galictoides, with Description of some Limb-bones of this Mustelid from the Pleistocene of Sardinia. Proceedings of the Zoological Society of London. 105 (2): 241—245. doi:10.1111/j.1469-7998.1935.tb06247.x.
|