Fraxinus mandshurica
| Fraxinus mandshurica | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Маслинові (Oleaceae) |
| Підтриба: | Fraxininae |
| Рід: | Ясен (Fraxinus) |
| Секція: | Fraxinus sect. Fraxinus |
| Вид: | F. mandshurica
|
| Біноміальна назва | |
| Fraxinus mandshurica Rupr., 1857
| |
Fraxinus mandshurica — вид квіткових рослин з родини маслинових (Oleaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
У Японії дерево сягає максимальної висоти 30 метрів[1]. Листки довжиною 25–40 см, перисторозсічені, з 7–13 листочками, листочки 5–20 см завдовжки і 2–5 см завширшки, розташовані на хребті листка з сидячою частиною та мають зубчастий край. На початку осені вони стають золотисто-жовтими, і дерево зазвичай рано змінює колір. Квіти утворюються ранньою весною, до появи нових листків, у компактних волотях; вони непоказні, без пелюсток, запилюються вітром. Плід — самара з однієї насінини завдовжки 1—2 см з видовженим верхівковим крилом 2.5—4 см завдовжки і 5—7 мм завширшки[2].
Цей вид вітрозапильний, вітрозапильний, дводомний і холодостійкий[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал: Китай, Японія, Північна й Південна Корея, Росія (Сахалін)[1][3].
Росте на висотах від 700 до 2100 метрів. Росте в долинах річок, на пологих пагорбах і на багатих ґрунтах. У Китаї Fraxinus mandshurica зустрічається в рідколіссях на схилах і у відкритих долинах гірських регіонів. [1].
Використання[ред. | ред. код]
Ця порода є важливим джерелом деревини, яка використовується для виготовлення шпону, човнів, музичних інструментів, меблів, спортивного обладнання та дрібних спеціальних дерев'яних виробів. Відомий у садівництві й має визнану ландшафтну цінність. Fraxinus mandshurica також використовується в традиційній медицині та для отримання дров або деревного вугілля.[1].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Oldfield, S. (2018). Fraxinus mandshurica. The IUCN. Процитовано 22.09.2022. (англ.)
- ↑ Wei Zhi; Peter S. Green. Fraxinus mandshurica. Flora of China. Missouri Botanical Garden, St. Louis, MO & Harvard University Herbaria, Cambridge, MA. Процитовано 27.05.2012.
- ↑ Fraxinus mandshurica. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 22.09.2022. (англ.)
|