Heliosciurus rufobrachium
| Heliosciurus rufobrachium | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Heliosciurus |
| Вид: | H. rufobrachium
|
| Біноміальна назва | |
| Heliosciurus rufobrachium (Waterhouse, 1842)
| |
Heliosciurus rufobrachium — вид гризунів родини Sciuridae. Він є рідним для тропічної західної та центральної Африки, де його ареал простягається від Сенегалу на заході, через Нігерію та Республіку Конго до Уганди та Танзанії на сході. Його природними місцями існування є субтропічні або тропічні вологі рівнинні ліси та вологі савани. Вважається, що цей вид є звичайним і має дуже широке поширення, тому Міжнародний союз охорони природи оцінив його природоохоронний статус як «найменше занепокоєний»[1].
Опис[ред. | ред. код]
Heliosciurus rufobrachium середнього розміру, із середньою довжиною голови та тіла 24 сантиметри та середньою вагою 353 грами; самці трохи більші за самиць. У них великі очі, малі закруглені вуха і хвіст приблизно такої ж довжини, як голова і тіло разом узяті. Хутро від темно-коричневого до сірого по тілу, але руде на кінцівках і морді та чорне на хвості. Самиці мають два соски на грудях і ще чотири, набагато далі на тілі, на задній частині живота[2]. Мозок трохи менший, ніж очікувалося, порівняно з іншими африканськими вивірками подібного розміру[3].
Поширення й середовище проживання[ред. | ред. код]
Heliosciurus rufobrachium зустрічається в Африці на південь від Сахари від Сенегалу та Гамбії на заході до Кенії на сході, але не на південь від річки Конго[1]. Він зустрічається в місцях існування з великими деревами, на які він може лазити, у вологих первинних і вторинних лісах, плантаціях, ізольованих деревах у саванах і садах[4]. Повідомлялося про це в мангрових болотах (Avicennia spp.) у Сьєрра-Леоне[1].
Екологія[ред. | ред. код]
Heliosciurus rufobrachium — денна і шукає їжу у верхніх і середніх ярусах великих дерев. Дієта складається в основному з фруктів і насіння, але також деяких зелених рослин і членистоногих; багато часу витрачається на пошук їжі вздовж гілок і пошук комах і їх личинок у щілинах. У неволі ці вивірки ловили та їли птахів, яких містили в їхніх клітках, а також їли пташині яйця[4].
Цих вивірок зазвичай спостерігають поодинці або парами, але вони, здається, стадні, оскільки бачили, як вони доглядають одна за одною та відпочивають пліч-о-пліч. Гніздування відбувається в дуплах на стовбурах і гілках, які вистелені гілочками з зеленим листям, які все ще прикріплені[4]. Розмноження відбувається двічі на рік, зазвичай у кожному посліді народжується двоє дитинчат[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Grubb, P.; Ekué, M. R. M. (2008). Heliosciurus rufobrachium. Процитовано 15.11.2016.
- ↑ Thomas, H.H.; Best, T.L.; Agwanda, B. (2019). Heliosciurus rufobrachium (Rodentia: Sciuridae). Mammalian Species. 51 (978): 61—69. doi:10.1093/mspecies/sez010.
- ↑ Roth, V.L.; Thorington, R.W. (1982). Relative brain size among African squirrels. Journal of Mammalogy. 63 (1): 163—173. doi:10.2307/1380690. JSTOR 1380690.
- ↑ а б в Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynski; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 67. ISBN 978-1-4081-8996-2.
|