Lycée Hoche
| Ліцей Гош | |
|---|---|
| фр. Lycée Hoche | |
_73_avenue_de_Saint-Cloud_Versailles.JPG) | |
| 48°48′20″ пн. ш. 2°08′12″ сх. д. / 48.80570100002777423° пн. ш. 2.136727000028° сх. д.Координати: 48°48′20″ пн. ш. 2°08′12″ сх. д. / 48.80570100002777423° пн. ш. 2.136727000028° сх. д. | |
| Тип | educational facilityd[1] |
| Країна | Франція |
| Розташування | Версаль |
| Назва на честь | Луї-Лазар Гош |
| Засновано | 24 вересня 1803 |
| Студентів | 1170[1] |
| Випускники | Category:Lycée Hoche alumni |
| Адреса | Avenue de Saint-Cloudd |
| Сайт |
lyc-hoche-versailles.ac-versailles.fr lyc-hoche-versailles.ac-versailles.fr |
 | |
 Lycée Hoche у Вікісховищі | |
Ліцей Гош ( фр. Lycée Hoche ) — французький державний заклад середньої та вищої освіти, розташований на авеню де Сен-Клу, 73 у районі Нотр-Дам де Версаль, в Івеліні.[2] Наполеонівська середня школа, створена в 1803 році, була названа Lycée Hoche в 1888 році на честь Лазара Гоша, французького генерала, який народився у Версалі.
Каплиця внесена до списку історичних пам’яток з 1926 року, решта будівель монастиря внесена до списку історичних пам’яток з 1969 року. Нинішнім директором є Гі Сеген.[3]
Його визнають відмінними результатами на бакалавраті та вступних іспитах до Grandes Ecoles, зокрема наукових (Ecole Normale Supérieure, Polytechnique, Mines de Paris, CentraleSupélec, École des Ponts) і комерційних (HEC Paris).[4]
Історія ліцею[ред. | ред. код]
Після націоналізації майна духовенства під час Французької революції ліцей отримав будівлі Королівського монастиря у Версалі.
Побудований між 1767 і 1772 роками під керівництвом архітектора Річарда Міка, цей монастир канонічок Святого Августина вже мав освітню місію, оскільки черниці відповідали за виховання молодих дівчат з родин придворних слуг.
Перші вихованки прибули до монастиря 1 січня 1773 року. У монастирі постійно проживало 80 пансіонерок, а з 1772 по 1789 рік через заклад пройшло 383 пансіонерки. На той час якість викладання була значним успіхом. Однак монахиням доводилося постійно чинити опір, щоб зберегти заповіти засновника, і до монастиря приймали мало молодих дівчат зі шляхетського середовища.
Успіх закладу закінчився через двадцять років, коли королівська родина покинула Версаль у жовтні 1789 року.
У 1790 році, після того, як держава зробила майно духовенства доступним, було проведено інвентаризацію майна.
Згромадження покинуло монастир назавжди у 1792 році.
У 1793 році каплицю зайняла 2-га секція Версальського відділення Товариства прав людини.
У 1794 році вона стала військовим шпиталем.
З 1795 по 1800 рік будівля стояла пусткою і використовувалася як склад зерна та фуражу.
У 1800 році він знову став філіалом військового шпиталю інвалідів.
У 1801 році, після закриття центральної школи департаменту, місто Версаль вирішило створити ліцей, щоб запропонувати можливість отримати освіту багатим іноземним сім'ям, які там мешкали.
Консульство створило 30 ліцеїв у Франції 22 листопада 1802 року.
Консульським декретом від 1 Вандеї XII року (24 вересня 1803 року) колишній жіночий монастир став ліцеєм.
23 жовтня 1804 року префект Версалю отримав дозвіл на відкриття ліцею.
Його першому директору, Дьєдонне Тібо, було доручено відновити зруйновані будівлі. На виконання цього завдання пішло три роки.
Імператорським указом у Позені (нині Познань, Польща) від 7 травня 1806 року ліцей став імператорською гімназією. Перші тринадцять вчителів і 150 учнів були призначені 15 грудня 1806 року.
2 травня 1807 року гімназія була офіційно відкрита і прийняла перших учнів.
У 1809 році, згідно з імператорським указом Шенбрунна (Відень), Версальський ліцей став одним з восьми першокласних ліцеїв імперії. Це визнання відображало ранні академічні успіхи учнів, двоє з яких того ж року вступили до Політехніки.
У 1819 році Версальський ліцей, який був прирівняний до паризьких ліцеїв, зміг взяти участь у Генеральних конкурсах.
Під керівництвом М. Тері в ліцеї навчалося понад 500 учнів[5], а в 1819 році він став частиною Королівських колежів Парижа, де були створені підготовчі класи для великих шкіл (grandes écoles).
У 1848-1849 роках Ернест Ренан замінив професора Ернеста Берсо на посаді викладача філософії[6].
У 1888 році ліцей отримав назву "Ліцей Гош" (lycée Hoche), в пам'ять про революційного генерала Лазаря Гоша, який народився у Версалі.
У 1914-1919 роках невеликий ліцей Гош був військовим шпиталем, яким керував Червоний Хрест[fr][7].
У 2003 році кілька політиків і будівельних підрядників були засуджені Апеляційним судом Версаля за махінації з державними контрактами на будівництво ліцею Гош. У 2004 році цей вирок був підтверджений Касаційним судом[en][8].
.jpg)
.jpg)
У 2011 році казначей ліцею був визнаний винним у домаганнях до чотирьох співробітників школи і оштрафований на 11 000 євро.
Відомі випускники[ред. | ред. код]
- Жуль Антуан Ліссажу, французький фізик і математик
- Франциско I. Мадеро
- Раймонд Арон
- Ален Бертон (хімік)
- Едвард Карпентер
- Анрі Картан (лауреат премії Вольфа)
- П'єр Клостерманн
- Жан-Марі Коломбані
- Бартелемі-Проспер Анфантен
- Луї Франше д'Еспер
- Луїс Халфен
- Чарльз Мангін
- Філіп Морійон
- Душко Попов
- Жан-Сиріл Спінетта
- альтернативний рок Phoenix (гурт)
- Луї Валтат
- Борис Віан
- Венделін Вернер (медаліст Філдса)
- доктор Даніель Шукрун
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Annuaire de l'éducation
- ↑ La prépa Hoche à Versailles : toutes les infos
- ↑ Lycée Hoche de Versailles dans les Yvelines
- ↑ Lycée Hoche
- ↑ Marie-Louise Mercier-Jouve, , Paris, Patrice du Puy, juin 2010, 344 p., p. 78
- ↑ Marie-Louise Mercier-Jouve, Le lycée Hoche, deux cents ans d'histoire, Paris, Partrice du Puy éditeur, juin 2010, 344 p. ISBN 9782908004526.
- ↑ Marie-Louise Mercier-Jouve, Un exemple de lycée-hôpital de guerre, le lycée Hoche de Versailles (1914-1919), suivi de Les Poilus du lycée Hoche, Versailles, auto-édition, décembre 2019, 222 p. ISBN 979-10-699-4173-1.
- ↑ France, Cour de cassation, Chambre criminelle, 15 décembre 2004, 03-83474 (FR) , № 03-83474, 15 грудня 2004, процитовано 9 листопада 2023
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Lycée Hoche |
|
