M-87 Orkan
| M87 LRSV | |
|---|---|
 Хорватська «M87 Orkan» у музеї | |
| Тип | самохідна реактивна система залпового вогню |
| Походження |
.svg){kind=small} СФРЮ |
| Історія виробництва | |
| Розробник |
Белградський військово-технічний інститут, головний інженер Обрад Вучурович[1] |
| Характеристики | |
| Вага | 32 т |
| Довжина | 9 м |
| Ширина | 2,64 м |
| Висота | 3,84 м |
| 5 | |
|
| |
Головне озброєння |
262 мм x 12 Orkan ll x 4 |
| Швидкість | 80 км/год (50 миль/год) |
|
| |
M-87 Orkan у Вікісховищі | |
M-87 Orkan — югославська повністю автоматизована самохідна реактивна система залпового вогню. Типовий проєкт M-87 складався з 12 пускових труб, установлених на вантажівці FAP 2832. Дальність стрільби — приблизно від 50 до 120 км, з можливістю доставки боєголовок, протитанкових і протипіхотних мін. Виробництво «Orkan M-87» припинилося на початку 1990-х у зв'язку з розпадом Югославії.
Історія[ред. | ред. код]
Розробка розпочалася як спільний проєкт СФРЮ та Іраку під назвою «KOL-15», головним інженером якого, а також розробником технічних вимог був професор Обрад Вучурович[1]. На ранніх стадіях переговорів з Іраком Югославія запропонувала два варіанти[2]:
- Розробка реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) з 12 стволами і дальністю 50 км
- Розробка РСЗВ з 4 стволами і дальністю 120 км.
Ірак обрав перший варіант, як і Югославія.
На початку розробки було збудовано два дослідні зразки: по одному для Югославії та Іраку. Відповідно до запитів покупців було розроблено ракети з бойовими касетними частинами.
За словами директора з виробничих питань відділення артилерії Белградського військово-технічного інституту професора Обрада Вучуровича[3], «Оркан» ніколи не був копією жодної попередньої конструкції. Югославська доктрина під час розробки цієї системи засновувалася на передумові, що країни, які копіюють проєкти, щонайменше на п'ять років відстають від тих, які цю зброю розробили[2].
Характеристики[ред. | ред. код]
Одна батарея[4] «M-87 Orkan» складається з:
- чотирьох пускових установок з формулою моста 8×8
- чотирьох машин поповнення запасів 8×8 (кожна з 24 ракетами)
- однієї командно-штабної машини 8×8
- двох легких машин топографічної зйомки 4×4
- двох легких пересувних спостережних пунктів 4×4
- однієї машини метеорологічного обстеження 4×4
Автомобіль «FAP 2832» з опорною платформою оснащено центральною системою регулювання тиску в шинах, якою керує водій зсередини кабіни, а для забезпечення більшої стійкості пускового майданчика на землю дистанційним керуванням опускаються чотири стабілізатори по одному з обох боків ззаду другого колеса і два з самого заду. Під час поїздки пускова установка пересувається наперед і повністю укривається брезентовим накриттям з незнімними стійками.
Ракети[ред. | ред. код]
Ракета завдовжки 4,6 метра, уміщена в склокерамічний корпус, транспортується автомобілем. Ракети перезаряджає «FAP 3232» із вбудованим краном. Швидкість ракети — 1000 м/с. Ракети з розширеною дальністю дії — завдовжки 4,88 м і вагою 404 кг. Батарея з 4 пускових установок із 16 стволами та 192 ракетами може охопити цільову площу 3—4 км²[5].
Відмітні риси[ред. | ред. код]
До її унікальних особливостей на момент запровадження (1987 р.) порівняно з іншими РСЗВ, що діяли на той час, належать[5][6]:
- здатність розсіювати протипіхотні та протитанкові міни з місця стрільби на віддаль до 50 км.
- напівавтоматичне заряджання.
- готовність до стрільби за дві хвилини.
- дуже точне автоматичне вирівнювання зброї: система мала коректор із телевізійною камерою для коригування траєкторії ракети.
- автоматичний приціл ствола.
- тверді хромовані стволи без необхідності чищення.
- міни КБ-2 з крилами та парашутами з двома запобіжниками (магнітними) і механізмом самознищення через 24 або 48 годин[2]
За словами Обрада Вучуровича[3], головною особливістю «Оркана» була здатність розсіювати протитанкові або протипіхотні міни на відстань від 5 до 50 км від місця стрільби.
Модифікації та версії[ред. | ред. код]
Було кілька модифікацій «Orkan M-87»:
- Першу модифікацію здійснила Армія Республіки Сербської з двома стволами, розміщеними на пусковій установці «Luna R-65».
- СР Югославія модифікувала «Крупп М-418/37» і помістила на нього два стволи «Оркана».
- Сербія розробила модифікацію «M-96 Orkan II». Найпростішим розв'язком було інтегрувати чотири 262-мм пускові трубки на пусковій установці на базі ЗІЛ-135, оскільки це вимагало мінімальних капіталовкладень. Основне призначення цих видозмінених пускових установок може бути відновлено[7]. Новорозроблені ракети збільшили дальність дії «Оркан II» до 65 км[8].
- «Orkan CER», розроблений компанією «Югоімпорт-СДПР» на базі КамАЗ-6350[9].
- багатокаліберна РСЗВ «Dominator M2/12 MLRS», розроблена «Югоімпорт-СДПР», яка використовує 16 262-міліметрових ракет «Orkan»[10].
Історія застосувань[ред. | ред. код]
Під час війни в Хорватії Республіка Сербська Країна застосувала М-87 «Оркан» по цивільних цілях у Загребі. Наказ про обстріл віддав Мілан Мартич у помсту за проведену перед тим операцію «Блискавка»[11][12][13].
Оператори[ред. | ред. код]
Поточні оператори[ред. | ред. код]
Сербія — 4 «M-96 Orkan II».[7] Серед колишніх югославських республік, які володіли цією системою залпового вогню, тільки Сербія не підписала протокол про знищення касетних боєприпасів[14].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Interview with chief constructor in Serbian Armed Forces Magazine Odbrana (PDF). Odbrana.mod.gov.rs. Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ а б Obrad Vucurovic, Rocket design elements, Launcher design problems, Biography and Textbooks, Weapon systems gallery. Vucurovic.com. 1 березня 2008. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ M87 Orkan Multiple Launch Rocket System. Military-Today.com. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ а б 262-мм реактивная система залпового огня M87 Orkan | Ракетная техника. Rbase.new-factoria.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ ISTINA O ORKANU (PDF) (серб.). Odbrana.mod.gov.rs. Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ а б Војска Србије | Наоружање Копнене војске | Артиљерија | Лансер ракета самоходни четвороцевни 262 mm М87 ОРКАН. Vs.rs. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ R267 262mm. Edepro.com. Архів оригіналу (GIF) за 20 червня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Orkan CER Multiple Launch Rocket System. Military-Today.com. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Dominator M2/12 multi-caliber MLRS Multiple Launch Rocket System technical data sheet specifications | Serbia Serbian army artillery vehicles systems UK | Serbia Serbian Army military equipment UK. Armyrecognition.com. 15 листопада 2013. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ nacional.hr [Архівовано 8 серпня 2011 у Wayback Machine.] процитовано 10.04.2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 10 квітня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Roger Cohen (4 травня 1995). Rebel Serbs Pound Zagreb for Second Day. New York Times. Архів оригіналу за 12 лютого 2016. Процитовано 2 січня 2010.
- ↑ Serbia didn't sign cluster weapon agreement (англ.)
