Meillerwagen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Meillerwagen
Зображення
Названо на честь Meillerd
Призначений для перевезення Фау-2
CMNS: Meillerwagen у Вікісховищі

«Meillerwagen» — німецька мобільна ракетна пускова установка часів Другої світової війни. Ракетна установка призначалася для транспортування і запуску балістичних ракет Фау-2 і Rheinbote. Також служила транспортним засобом під час дозаправки і підготовки до запуску[1].

Історія моделі[ред. | ред. код]

Неофіційна назва «Meillerwagen» часто використовувалася в офіційних документах і відноситься до постачальника запчастин для причепа, Meiller-Kipper GmbH[2] з Мюнхена (заснована в 1850 році). Армійський дослідний центр Пенемюнде розробив Meillerwagen, а компанія Gollnow & Son збирала Meillerwagen з придбаних компонентів.

Установка Meillerwagen збиралася італійськими та радянськими в'язнями табору Ребсток[3].

В Радянському Союзі були створені та прийняті на озброєння мобільні пускові установки на основі трофейних Meillerwagen для балістичних ракет Р-1 (копія трофейних A-4/V-2) та Р-2 (дещо поліпшена копія)[4].

Склад пускової установки[ред. | ред. код]

Транспортно-пускова установка Meillerwagen А-4/V-2 складалася з наступних засобів:

  • Feuerleitzugmaschine Sd.Kfz. 7/3 (Командний напівпричіп)
  • Feuerleitpanzer Sd.Kfz.251 (Броньований командний напівпричіп)
  • Hanomag SS-100 (тягач)
  • Meiller-Wagen (транспортно-встановлювальний агрегат V-2, прямий попередник сучасних напівпричепів з автономним живленням 20/21-го століття)
  • Opel-Blitz T-Stoffwagen (автомобільний цистерна з паливом, схожа на "Ausf. S", як і у Me 163B)
  • Kesselanhänger für Fl-Sauerstoff (мобільна цистерна з рідким киснем)

Досвід запусків V-2 з мобільної пускової установки використовувався в програмі з кодовою назвою Regenwurm («Земляний черв'як»), що передбачала запуск V-2 з укріплених бункерів, таких як бункер Ваттен[5][6].

Збережені екземпляри[ред. | ред. код]

Всього було створено близько 200 установок Meillerwagen, три з яких збереглися і демонструються в наступних локаціях:

  • Меморіал війни в Австралії в ресурсному центрі Treloar в Канберра (Австралія)
  • Королівський музей ВПС у Косфорді (Велика Британія)
  • Національний музей ВВС США на військово -повітряній базі Райт-Паттерсон в Дейтоні, штат Огайо (США)

Посилання[ред. | ред. код]

Operation Backfire - A4 V2 German Rocket Documentary [Архівовано 16 травня 2020 у Wayback Machine.], фільм про німецьку ракету A4 V2, сучасний навчальний фільм Британського Військового Відомства про поводження з ракетою А4 під час операції "Опас" , відео на YouTube, 40:37, англійською

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gregory P. Kennedy: Vengeance Weapon 2: The V-2 Guided Missile. Smithsonian Institution Press, Washington DC 1983, S. 44f, 48.
  2. MEILLER. Архів оригіналу за 3 серпня 2020.
  3. Ernst Klee, Otto Merk: The Birth of the Missile: The Secrets of Peenemünde. Gerhard Stalling Verlag, Hamburg 1965 (Originalausgabe 1963, deutsch).
  4. SCUD. Советские мобильные комплексы баллистических ракет. Военные машины. Т. 37. 2000. с. 2, 3.
  5. V-2 launch bunker Watten. Архів оригіналу за 15 січня 2020.
  6. Dieter K. Huzel: Peenemünde to Canaveral. Prentice Hall, Englewood Cliffs NJ 1960, S. 93.