Melittobia australica
| Melittobia australica | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melittobia australica Girault, 1912 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Melittobia australica — вид їздців родини евлофід (Eulophidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Melittobia australica вперше описаний американським ентомологом Олександром Арсеном Жиро в 1912 році з Австралії, але з того часу вид був зареєстрований у Північній Америці, Центральній Америці, на півночі Південної Америки, Карибських островах, Африці, Східній Азії, Європі (Сицилія) та Новій Зеландії.[1][2] Деякі дослідники вважають, що цей вид є аборигеном Австралії, але комерційна діяльність людей дозволила йому поширитися і стати космополітичним.[3]
Опис[ред. | ред. код]
Melittobia australica — це невелика оса завдовжки 1,1-1,4 мм. Має типову для оси будову тіла: форму голови, грудей, черевся з «осиною талією». Він статево диморфний: самці зазвичай більші за самиць. Самці також мають ширшу голову і менші крила, а їх вусики значно ширші. У забарвлення самці медово-коричневі, а самиці темно-коричневі.[3]
У M. australica є щонайменше дві морфи самиць, які відрізняються розміром черевця, розміром очей та ступенем розвитку крил. У «повзучої» морфи нормальний живіт, маленькі очі і недорозвинені крила. «Літаючі» морфи мають більші очі і крила і менший живіт. «Повзучі самиці» залишаються в гнізді господаря протягом усього свого життєвого циклу, тоді як інші мандрують у пошуках нових гнізд.[3]
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Melittobia australica — паразитоїд, його основними господарями є одиночні бджоли та оси. В Австралії виявлений у гніздах Melittoboa australica, Pison spinolae, Megachile, різних видів з родин Sphecidae, Crabronidae. В інших куточках світу паразитує у гніздах Vespula, Polistes, Bombus, Apis mellifera, Anthrax angularis, Stenarella victoriae, Sceliphron.
Його життєвий цикл починається з того, що самка знаходить гніздо відповідного господаря, де нащадки знаходяться на стадії препупалії (заляльковування). Самиця харчується препупою, вона проколює її яйцекладом і харчується виділеними рідинами, використовуючи білки, що потрапили в проковтнуту рідину для овогенезу. Вона відкладає 10–50 яєць на день під покривом лялечки господаря. Запліднені яйця перетворюються на самиць, а незапліднені яйця — у самців. Яйця зазвичай відкладаються на одного господаря в гнізді, і декілька самиць можуть відкладати яйця на одному господарі, який може бути повністю насичений личинками M. australica різного віку, які виходять з яєць через кілька днів після яйцекладки. Личинки харчуються тканиною хазяїна.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jorge M González; Julio A. Genaro; Robert W. Matthews (2004). Species of Melittobia (Hymenoptera: Eulophidae) established in Bahamas, Costa Rica, Cuba, Hispaniola, Puerto Rico and Trinidad. Florida Entomologist. 87 (4): 619—620. doi:10.1653/0015-4040(2004)087[0619:somhee]2.0.co;2.
- ↑ Antonino Cusumano; Jorge M. González; Stefano Colazza; S. Bradleigh Vinson (2012). First report of Melittobia australica Girault in Europe and new record of M. acasta (Walker) for Italy. ZooKeys (181): 45—51. doi:10.3897/zookeys.181.2752. PMC 3332020. PMID 22539910.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г Andrew Wood (2012). Heidi Liere; Barry O'Connor; Rachelle Sterling (ред.). Melittobia australica. Animal Diversity Web. Regents of the University of Michigan. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 25 June 2017.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|