Mohoidae
†Mohoidae | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Mohoidae — родина горобцеподібних птахів, що вимерла в історичний час. Містить 5 видів.[1]
Таксономія[ред. | ред. код]
Традиційно, роди мого та кіоеа відносили до родини медолюбових (Meliphagidae) через дуже схожий зовнішній вигляд та поведінку. Тим не менше, дослідження ДНК музейних зразків 2008 року показав, що ці роди не належать до Meliphagidae. Найближчими родичами є омелюхові, пальмовикові і чубакові. Тобто Mohoidae не походять від австралійських медолюбів, а їхня схожість є яскравим прикладом конвергентної еволюції. Автори дослідження запропонували виокремити ці два роди родину Mohoidae.[2]
Поширення[ред. | ред. код]
Mohoidae були ендеміками Гавайських островів. Вимерли у XVIII—XX століттях. Останнім вимер у 1987 році мого алакайський.
Опис[ред. | ред. код]
Це були птахи середнього розміру, завдовжки 20-30 см. Забарвлення яскраве. Хвіст довгий. Дзьоб довгий та зігнутий.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Птахи мешкали у вологому тропічному лісі. Живилися нектаром та дрібними комахами.
Види[ред. | ред. код]
До складу родини включають 5 видів у двох родах[3]:
- Кіоеа (Chaetoptila)
- Кіоеа (Chaetoptila angustipluma)
- Мого (Moho)
- Оагу (Moho apicalis)
- Мого великий (Moho bishopi)
- Мого алакайський (Moho braccatus)
- Мого гірський (Moho nobilis)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Fleischer, Robert C.; James, Helen F.; Olson, Storrs L. (2008). Convergent Evolution of Hawaiian and Australo-Pacific Honeyeaters from Distant Songbird Ancestors. Current Biology. 18 (24): 1927—31. doi:10.1016/j.cub.2008.10.051. PMID 19084408.
- ↑ Lovette, Irby J. (2008). Convergent Evolution: Raising a Family from the Dead. Current Biology. 18 (24): R1132—4. doi:10.1016/j.cub.2008.11.006. PMID 19108768.
- ↑ Українські назви подано згідно з Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |