Nicrophorus

Nicrophorus

Nicrophorus interruptus

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Родина:	Мертвоїди (Silphidae)
Підродина:	Nicrophorinae
Рід:	Nicrophorus Fabricius, 1775

Типовий вид

Silpha vespillo
Linnaeus, 1758

Види

дивитись текст

Посилання

Вікісховище:	Nicrophorus
EOL:	92217
ITIS:	113821
NCBI:	57515
Fossilworks:	292515

Nicrophorus — рід жуків родини Мертвоїди (Silphidae). Представники роду закопують у землю трупи дрібних хребетних (в основному птахів та гризунів), що служать поживою для їхніх личинок. Тому у народі цих жуків називають могильниками. Обидва батьки піклуються про своє потомство, що є унікальним явищем серед комах.

Опис[ред. | ред. код]

Це досить великі жуки з довжиною тіла від 1 до 4 см. Мають чорне забарвлення з невеликими помаранчевими або жовтими плямами, розташованими на усічених надкрилах. У них велика голова з вусиками, на кінцях кожного з яких є оранжева або чорна булава. За допомогою цього чутливого органу жуки-могильники здатні виявити падаль, що знаходиться від них за сотні метрів

Розмноження[ред. | ред. код]

«Похоронами» зазвичай займаються самець і самка, які відігнали всіх конкурентів, але іноді роботу проробляють з однією самкою і кілька самців, які розраховують на свою частку. Під мертвим звіром викопується ямка, в яку він і падає під дією власної ваги. При цьому якщо земля тут тверда і погано обробляється, жуки пересувають трупик на більш рихлу поверхню, підриваючи під ним землю і перегризаючи стебла рослин. Досить швидко (протягом однієї-двох годин, щоб не приспіли падальні мухи або інші мертвоїди) тушка виявляється в ямці і присипається землею. Всю подальшу роботу робить самка, яка після спаровування з одним самцем проганяє його. Вона знову починає копати, цього разу споруджуючи нішу в землі для свого потомства. Ця ніша повинна буде захистити яйця і забезпечити личинкам швидкий доступ до їжі. Відклавши сюди кілька десятків яєць, самка знову повертається до закопаного трупа і готує з нього «поживну» страву. Вона прогризає його в декількох місцях, рясно змочуючи їх своїм травним соком, що переварить тверді тканини тварини в рідину. Коли личинки вилупляться, вони зможуть поласувати цим своєрідним бульйоном. Крім того, мати піклується і про чистоту «продукту». Вона обробляє шерсть і шкіру похованого звірка спеціальним антибактеріальним секретом з особливих анальних залоз. Фермент знищує агресивну мікрофлору і зберігає тушку відносно «свіжою». Але й на цьому турбота про потомство не закінчується. Залишаючи яйця на деякий час, мати повертається до місця кладки до моменту появи новонароджених. Вона прочищає для них прохід до припасених запасів і стежить, щоб личинок не було занадто багато, вбиваючи слабких і нежиттєздатних. У личинок по 6 очей з кожного боку і по 6 слаборозвинених ніг. Вони дуже швидко ростуть і вже через 10-12 днів самі зариваються в землю для оляльковування. Через 2 тижні з'являються молоді жучки.