OTO Melara

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
OTO Melara
Тип консорциум
Організаційно-правова форма господарювання S.p.A.
Галузь машинобудування
Засновано 1905
Закриття (ліквідація) 31 грудня 2015
Штаб-квартира Ла-Спеція
Продукція вогнепальна зброя
Власник(и) Leonardo
Холдингова компанія Leonardo і Finmeccanica[d]
Дочірні компанії Ла-Спеція
www.otomelara.it
CMNS: OTO Melara у Вікісховищі

Ото Мелараіталійська оборонна компанія з заводами в містах Брешіа та Спеція. Входить до консорціуму Finmeccanica. Була заснована в 1905 році як Vickers Terni.

Історія[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни, Vickers Терні виробляли багато зброї з калібром 40 мм і більше. У 1929 році компанія була перейменована в Odero Terni Orlando з абревіатурою OTO.

Під час Другої світової війни, в основному виготовлялись важкі гармати для лінкорів. У 1953 році компанія прийняла назву Oto Melara.

Перед тим як Італія приєдналася до НАТО, Oto Melara виробляла цивільну продукцію, таку як трактори, верстати, але швидко повернулася до виробництві зброї. Найвідомішою продукцією після Другої світової війни є гірська гаубиця ОТО Melara Model 56, яка перебуває на озброєнні в усьому світі, і морська гармата OTO Melara 76/62, яка стоїть на озброєні у 53 флотів і встановлена ​​на більш ніж 1000 морських суден.

Станом на 2007 р. продукція Oto Melara розподілялася за напрямами: 52 % - сухопутні системи, 43 % - корабельні системи та боєприпаси, 5 % - авіаційні боєприпаси, при цьому 10 % прибутку виділялося на наукові дослідження та розробки. Експорт продукції здійснювався у 63 країни. Компанія мала офіс у м. Рим та виробництво у м. Спеція (1096 чол.) і Брешіа (238 чол.). Виробництво Oto Melara у Спеції постачало не тільки гарматні комплекси, а й окремі стволи гармат.

У 2008 р. компанія Oto Melara демонструвала БПЛА вертольотного типу IBIS власного виробництва на виставці TechDemo'2008[1].

В кінці 2011 р. компанія вийшла на ринок з керованими боєприпасами VULCANO калібру 76 мм, призначеними для використання у корабельних гарматах[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Слюсар В.И. Электроника в борьбе с терроризмом: защита гаваней. Часть 2. //Электроника: наука, технология, бизнес. – 2009. - № 6. - C. 90 - 95. [[https://web.archive.org/web/20190717083530/http://slyusar.kiev.ua/slusar_harbor2.pdf Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.]]
  2. Meldung zur 76-mm-Version der Vulcano. defense-update.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]