Otto Dix
| Otto Dix | |
|---|---|
 Otto Dix на фестивалі Nocturnal Culture Night 12, Німеччина (2017 рік) | |
| Основна інформація | |
| Жанр | авангард, дарквейв, дарк-ембіент, індастріал |
| Роки | 2004 — дотепер |
| Країна |
 Росія |
| Місто | Хабаровськ, Санкт-Петербург |
| Мова | російська |
| Тематика | фетишизм, постапокаліпика |
| Лейбл | AMG, Danse Macabre, Dizzaster, Gravitator |
| Склад |
Михаель Драу Марі Сліп Paul Kristofferson Ігор Sydius Петро Воронов |
| Офіційний сайт | |
|
| |
Otto Dix у Вікісховищі | |
Otto Dix — російська дарквейв група. Сформувалась у Хабаровську, пізніше переїхала у Санкт-Петербург. Проект назвали на честь німецького художника-експресіоніста Отто Дікса.
Стиль гурту[ред. | ред. код]
У тематиці пісень значуще місце займає постапокаліптика («Атомная зима», «Город», «Зона теней») і механічні машини (роботи) майбутнього («Те, кто будут после», «Машина»), але нерідко створюются інші, філософські(«Старик», «Крысолов», «Болезнь», «F-63.9», «Милые кости», «Чудные дни»), моральні («Немой крик», «Сон разума») і релігійні («Огонь небесный», «Железный прут», «Возраст Христа», «Ave», «Фетишизм») теми. Окрім того, у деяких піснях піднімається BDSM тематика («Любимый немец», «Раздетые», «Раб», «Зверь»), історичні події («1453») і пісні, натхнені творчістю інших діячів мистецтва («Экспрессионизм» — Отто Діксу, «Вечность» і «Сказочник» — Гансу Андерсену, «Милые Кости» — Еліс Сіболд).
У музиці використовують різкі, надривні мелодії, виконані у мінорних тонах. Деякі мелодії у окремих повільних піснях наближають музичний ряд до Dark Ambient. У той же час, в окремий піснях («Птицы», «Война», «Бог мёртв», «Железный прут», «Глина») можна почути тяжкі рифи, характерні для індастріал-металу, а деякі пісні альбому Анимус («Падение», «Алтарь», «Глина» і, власне, «Анимус») виконані у цьому жанрі. На концертах у кожній пісні розігрується мініатюрний моноспектакль, створюється оригінальний образ, який асоціюється у фанів з мелодією і текстом.
Самі ж учасники колективу називають свій стиль «Електронний авангард».
Історія[ред. | ред. код]
Група існує з листопада 2004 року. Otto Dix грають у стилі електронний авангард. Насьогодні дуже широко відомі у Росії і країнах СНГ. Вокаліст Михаель Драу володіє дуже рідким голосом — контратенором[1].
Засновниками Otto Dix сталі Michael Draw і Marie Slip. Перший офіційний концерт відбувся у рідному місті музикантів Хабаровську, у його програму увійшли всього дві пісні — «Белый Пепел» и «Покаяние».
У період пошуку оригінального звучання і «притирания» колектив намагався бути тріо, але згодом гітарист відмовився від колективу. З зими 2004 року Otto Dix працювали разом з молодіжним театром «Парадигма времен». Аж до виходу альбому «Атомна зима» у 2007 році Otto Dix залишався дуетом.
У липні 2005 року виданий демо-альбом «Эго» містить тільки 12 треків і відеокліп на першу пісню, а також збірну фотосесію і три статті з місцевими газетами про групу і про її учасників, пізніше перевиданий на Dizzaster Records.
У червні 2006 року учасники групи переїхали у Санкт-Петербург на постійне місце проживання.
У січні 2007 року московський лейбл Gravitator Records випускає офіційний дебютний альбом Otto Dix «Город». У травні 2007-го за участі концертного агентства SYN Promotion дует дає невеликий тур Росією та Білорусією, після чого починає співпрацю з концертним агентством SYN Promotion (Dark Media Group), котрий стає наймасштабнішим за всю історію російської готик-сцени.
У жовтні 2007 року видано третій альбом — «Атомная зима».
Наприкінці 2007 року світ побачив перший диск колективу — «Усталость металла», на якому містилися інтерв'ю з гуртом, кліп «Усталость металла» і запис живого концерту.
У 2008 році до колективу приєднався скрипаль, композитор, аранжувальник Петро Воронов. Петро закінчив Петербурзьку Консерваторію, він брав участь у турі на підтримку альбому «Атомная зима».
У цей же час вийшов новий, дводисковий наклад «Атомної зими», на якому містилися ремікси на найбільш відомі хіти гурту, виконані різними вітчизняними ді-джеями і західними виконавцями, такими як C File і Two Witches.
На початку 2009 року на Gravitator Records вийшов четвертий альбом «Зона Тіней» (скрипаль Петро Воронов бере участь у його записі), група відправляється у масштабний всеросійський концертний тур, котрий продовжувався майже 5 місяців і охопив понад 30 міст Росії.
30 травня 2009 року Otto Dix виступили на великому щорічному європейському готичному фестивалі Wave-Gotik-Treffen у місті Лейпциг (Німеччина).[2]
З 2010 року група, також видається і для західного ринку (альбоми 'Starost', 'Wonderful Days'), даючи гастролі і виступи на фестивалях (Wave Gotik Treffen, Castle Party) у їхню підтримку країнами Європи.
Весна 2010 рік — відбувся тур, присвячений п'ятиріччю групи.
29 липня 2010 року на офіційному форумі групи з'явились фотографії зі зйомок нового кліпу на пісню «Зверь»; станом на початок серпня зйомки кліпу були завершені. Також названі приблизні терміни виходу нових альбому і кліпа — листопад 2010 року.[3]
13 грудня 2010 року вийшов п'ятий студійний альбом гурту — «Чудные дни» випущений лейблом Gravitator Records.[4]
У 2012-му до Otto Dix приєднався ударник Paul Kristofferson.
20 квітня 2012 року видано перший сингл у історії гурту — «Утопія».
7 вересня 2012 року вийшов шостий студійний альбом «Mortem».
У 2013 році Michael Draw заснував пластичний театр «Паноптикум», а Marie Slip відкрив приватні курси, орієнтовані на створення і просування музики.
17 листопада 2013 року вийшов кліп на пісню «Анима» із однойменного альбому, який готувався до випуску.
8 березня 2014 року видано сьомий студійний альбом «Анима».
18 жовтня 2015 року видана електронна версія студійного альбому «Анимус».
14 жовтня 2017 року вийшла електронна версія студійного альбому «Левиафан».
Учасники[ред. | ред. код]
- Міхаель Драу — вокал, тексти, дизайн, сценічне шоу[5].
- Марі Сліп — клавішник, аранжувальник, композитор и продюсер гурту[6].
- Paul Kristofferson — концертний ударник.
- Ігор Sydius — гітарист
Дискографія[ред. | ред. код]
- Эго (2005)
- Город (2007)
- Атомная зима (2007)
- Эго (Переиздание) (2007)
- Зона Тіней (2009)
- Чудные дни (2010)
- Эго (Переиздание № 2) (2011)
- Утопия (сингл) (2012)
- Mortem (2012)
- Анима (2014)
- Анимус (2015)
- Левиафан (2017)
Відеографія[ред. | ред. код]
- 2005 — «Эго»
- 2008 — «Усталость металла»
- 2009 — «Мечта о весне»
- 2011 — «Зверь»[7]
- 2014 — «Анима»
- 2014 — «Старые часы»
- 2015 — «Уроды»
- 2015 — «Дай мне воды»
- 2016 — «Глина»
- 2016 — «Орфей»
- 2017 — «Вечность»
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 5 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Otto Dix на сайті myspace.com (англ.)
- Otto Dix на сайті Last.fm (англ.)
- Otto Dix. Discogs. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 29 серпня 2010.
- Starost. Allmusic. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 серпня 2010.
- Дискографія Otto Dix на сайті MusicBrainz
- Otto Dix — милая русскому сердцу апокалиптическая готика. Jamsession.ru. 25 декабря 2007. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- Наталья Машьянова специально для ТАСС-Урал (21 мая 2008). Какую музыку слушают наши дети?. ИТАР-ТАСС Урал. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 30 серпня 2010.
- Анна Thorn Гравилевская. Фото — Илья InFlesh Савчук (2 июня 2008). Готичные романтики Otto Dix. Ярскград. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- Otto Dix: ребенок с железным сердцем. Региональный интернет-портал Nash Gorod.ru. 29 апреля 2010. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- Наталья Ступникова (11 января 2010). Otto Dix преподали поклонникам урок классической музыки. Музыка KM.RU. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- Михаэль Драу о своих книгах [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ИТАР-ТАСС Урал: «Какую музыку слушают наши дети?». Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 8 червня 2018.
- ↑ Михаель Драу. . — № 4. Архівовано з джерела 24 вересня 2009.
- ↑ Daria Segeda (6 августа 2010). Группа Otto Dix закончила съемки нового клипа. Украинский готический портал. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 22 серпня 2010.
- ↑ Релиз альбома Otto Dix «Чудные дни». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
- ↑ Яна Бєлова. . Архівовано з джерела 16 січня 2010.
- ↑ Marie Slip. Dizzaster. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 30 серпня 2010.
- ↑ Официальный сайт Otto Dix. Раздел «Видео». Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 8 червня 2018.
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Інтерв'ю з Otto Dix. Кузбасс FM. 1 лютого 2009. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
Примітки[ред. | ред. код]
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Інтерв'ю з Otto Dix. Кузбасс FM. 1 лютого 2009. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- «Каждый сам себе злобный Буратино» — Велике інтерв'ю з Otto Dix для insidernews.ru
- Otto Dix — интервью со звездой. Свежее телевидение — Железногорск. 30 апреля 2010. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 6 вересня 2010.
- Інтерв'ю для журналу Dark City № 49, 2009 рік, с. 60
Рецензії[ред. | ред. код]
- Рецензія на альбом «Зона Теней» в журналі Dark City № 54, 2010 рік
- Рецензія на альбом «Чудные дни» в журналі Dark City № 61, 2011 рік
