Phyllodactylus insularis
| Phyllodactylus insularis | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Phyllodactylus insularis Dixon, 1960[2] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Phyllodactylus insularis (листопалий гекон белізький) — вид геконоподібних ящірок родини Phyllodactylidae. Ендемік Белізу[3][4].
Опис[ред. | ред. код]
Белізький листопалий гекон — це невеликий гекон з відносно великою головою, довжина якого разом з хвостом становить 120 мм, а без врахування хвоста — 60 мм. Довжина голови голотипа становить 19 ммЮ, ширина 12 мм, довжина передньої кінцівки 18 мм, задньої 25 мм, діаметр ока 5 мм.
Вид характеризувається специфічним забарвленням тіла. Верхня частина тіла шоколадно-коричнева, поцяткована малопомітними білуватими плямками, які іноді формують хвилясті поперечні смуги, а також дрібними охристими плямками. По середині спини, від потилиці до основи хвоста, іде вузька бурувата смуга. Від ніздрів до очей ідуть чітко виражені білі смуги, при цьому зверху дві смуги формують перевернуту перевернуту букву V. Під очима білуваті плями, яскравість якої у окремих екземплярів різниться. Нижня частина тіла, включно з кінцівками і хвостом, охриста.
Вид відрізняється від своїх континентальних родичів структурою шкіряного покриву на спині і обличчі. Якщо у континентальних листопалих геконів вздовж спини нараховується 3-14 рядів збільшених спиних горбочків, то у P. insularis їх нараховується 16-18, а самі вони більш дрібні. В цнентральному ряді їх кількість від потилиці до основи хвоста перевищує 40, тоді яу у решти видів їх в середньому менше 30. Між очима і ніздрями кількість горбків також ібльша — в середньому близько 14, порявняно з 11 у континентальних видів.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Белізькі листопалі гекони мешкають на дрібних коралових острівцях біля узбережжя Белізу, зокрема на Халф-Мун-Кей[en], Лонг-Кей[en], Твін-Кейс, Гловерс-Ріф[en] тощо[5][6]. Вони живуть в прибережних лісах, на висоті до 50 м над рівнем моря[7]. Белізькі листопалі гекони ведуть деревний спосіб життя, відкладають 1-2 яйця[8][9].
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Белізьким листопалим геконам загрожує знищення природного середовща та підняття рівня моря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phyllodactylus inaequalis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 07 грудня 2022
- ↑ Dixon, James (1960). The discovery of Phyllodactylus tuberculosus (Reptilia: Sauna) in Central America, the resurrection of P. xanti, and description of a new gecko from British Honduras. Herpetologica. 16 (1): 1—11. JSTOR 3890311.
- ↑ Phyllodactylus insularis у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ McKeon, C. S.; Feller, I. C. (2004). The Supratidal Fauna of Twin Cays, Belize (PDF). Smithsonian Libraries. Процитовано 1 жовтня 2017.
- ↑ Meerman, J. C. (1996). Half Moon Caye Terrestrial Survey Results and Management Implications (PDF). Biological Diversity in Belize. Процитовано 11 жовтня 2017.
- ↑ Wilson, L. D.; Townsend, J. H.; Johnson, J. D., ред. (2010). Conservation of Mesoamerican Amphibians and Reptiles (вид. 1). Eagle Mountain, Utah: Eagle Mountain Publishing. ISBN 9780972015448.
- ↑ Radachowsky, Jeremy (2002). Edemism in the Maya Forest (PDF). The Gaps Guide. Процитовано 12 жовтня 2017.
- ↑ Julian C. Lee (1996). The Amphibians and Reptiles of the Yucatan Peninsula (англ.). Ithaca, New York: Cornell University Press. с. xii + 500 pp. + 41 color plates. Процитовано 14 жовтня 2017.
{{cite book}}: Проігноровано|website=(довідка) - ↑ Bartlett, Richard D.; Bartlett, Patricia P. (1995). Geckos: Everything about Selection, Care, Nutrition, Diseases, Breeding, and Behavior (англ.). Barron's Educational Series. с. 43. ISBN 9780812090826.
|
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |