Proechimys
| Proechimys | |
|---|---|
| |
| Proechimys longicaudatus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Щетинцеві (Echimyidae) |
| Підродина: | Echimyinae |
| Триба: | Myocastorini |
| Рід: | Proechimys J. A. Allen, 1899 |
 Вікісховище: Proechimys
| |
Проехімис (Proechimys) — рід гризунів родини щетинцевих. Зазвичай ці гризуни населяють ліси, часто поблизу берегів та водойм. Іноді заходять у людське житло, але, в цілому, живуть у норах у землі, під корінням дерев, і серед скель. Вони здатні вилазити на дерева, але рідко це роблять.
Етимологія[ред. | ред. код]
грец. Pro — «колись», у цьому випадку префікс Pro використовується для опису ранішого, предка Echimys. лат. Echi — «шипи», слово, яке походить від грец. ekhinos — «їжак», грец. mys — родовий відмінок від myos — миші, отже, Echimys — «миша-їжак».
Морфологія[ред. | ред. код]
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 160—300 мм довжина хвоста: 109—320 мм, найбільший вид у роді, Proechimys semispinosus важить понад 500 грамів.
Опис. Хутро з колючками, але не в такій великій мірі як для інших родів родини Echimyidae. Загальне забарвлення верхньої частини тіла оранжево-коричневе, червонувато-коричневе або світло-руде змішане з чорним; нижня частина тіла зазвичай білувата. Тонко вкритий волоссям хвіст коричневий зверху і білий знизу. Хвіст часто відсутній через аутотомію (відкидання кінцівки або іншої частини тіла (напр. хвіст у деяких ящірок або кіготь омара), особливо, коли організм отримує травму або під загрозою) — він легко переломлюється на п'ятому хвостовому хребці й не відновлюється; цей процес, ймовірно, служить засобом порятунку від хижаків, що вхопились за хвіст. Самки мають одну пахову і дві бічні грудні пари молочних залоз.
Поведінка[ред. | ред. код]
Вони ведуть нічний спосіб життя, залишаючи свої лігва увечері й харчуючись на лісовому ґрунті. Їдять багато видів рослинного матеріалу. У неволі їдять фрукти, кукурудзу, кокосові горіхи, крупи, картоплю і капусту. Proechimys semispinosus, як відомо, зберігають продукти харчування в нірці. Область патрулювання невелика, 0,5—1,5 га, у самців більша ніж у самок і під час сухого сезону ця область може сильно збільшуватись.
Систематика[ред. | ред. код]
Систематика Proechimys нестійка і цей список може бути легко змінений у результаті подальшого розслідування або різних таксономічних інтерпретацій. Рід Proechimys
- Вид Proechimys brevicauda
- Вид Proechimys canicollis
- Вид Proechimys chrysaeolus (у т. ч. Proechimys magdalenae)
- Вид Proechimys cuvieri
- Вид Proechimys decumanus
- Вид Proechimys echinothrix
- Вид Proechimys gardneri
- Вид Proechimys goeldii
- Вид Proechimys guairae (у т. ч. Proechimys poliopus)
- Вид Proechimys guyannensis
- Вид Proechimys hoplomyoides
- Вид Proechimys kulinae
- Вид Proechimys longicaudatus
- Вид Proechimys mincae
- Вид Proechimys oconnelli
- Вид Proechimys pattoni
- Вид Proechimys quadruplicatus
- Вид Proechimys roberti
- Вид Proechimys semispinosus
- Вид Proechimys simonsi
- Вид Proechimys steerei
- Вид Proechimys trinitatus (у т. ч. Proechimys urichi)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вебсайт [Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] МСОП
- Вебсайт Еквадовського папського католицького університету
- Ronald M. Nowak Walker's mammals of the world, Том 1, JHU Press, 1999, p. 1688
- STUDIES IN NEOTROPICAL MAMMALOGY. Essays in Honor of Philip Hershkovitz. Edited by Bruce D. Patterson. - FIELDIANA Zoology. NEW SERIES, NO. 39.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|