Slick Rick
| Слік Рік | |
|---|---|
| англ. Slick Rick | |
 | |
| Слік Рік виступає на концерті Fresh Fest 2009 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Річард Мартін Ллойд Волтерс |
| Дата народження | 14 січня 1965 (59 років) |
| Місце народження | Mitchamd, Мертон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[1] |
| Роки активності | 1984 — тепер. час |
| Громадянство | |
| Національність | афроамериканці |
| Професії | репер, співак, музичний продюсер |
| Освіта | Вища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd і Вища школа музики і мистецтва |
| Інструменти | вокал[d] |
| Мова | англійська |
| Жанри | Хіп-хоп, хіп-хоп Східного узбережжя |
| Псевдоніми | Slick Rick, Rick the Ruler, MC Ricky D |
| Лейбли | Def Jam, Columbia Records, Universal Music Group |
| www.slickrickisart.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Річард Мартін Ллойд Волтерс[2] (нар. 14 січня 1965, Мітчем, Лондон, Велика Британія), більш відомий як Slick Rick — англо-американський репер і продюсер.
Здобув популярність в середині 1980-х разом з реперами Doug E. Fresh і Get Fresh Crew. Їхні пісні «The Show» та «La Di Da Di» вважаються класикою раннього хіп-хопу. «La Di Da Di» — одна з найпопулярніших пісень в історії[3].
У 1986 році Слік Рік став третім артистом, який підписав контракт з лейблом Def Jam.[4] Він випустив чотири альбоми: The Great Adventures of Slick Rick (1988), The Ruler's Back (1991), Behind Bars (1994) та The Art of Storytelling (1999). Його музика була скопійована і інтерполована більше 1000 разів[3][5] в десятках пісень виконавців, включаючи Емінема, Бейонсе, Мерайю Кері, Beastie Boys, TLC, Nas, Майлі Сайрус, Каньє Вест, Black Star, The Notorious B.I.G. , MC Ren,Snoop Dogg Montell Jordan та Color Me Badd. У процесі цього Слік Рік став одним із найпопулярніших виконавців хіп-хопу за всю історію.[6] Багато цих пісень, заснованих на зразках Slick Rick, згодом стали хітами.
Slick Rick був удостоєний премії VH-1 Hip Hop Honoree; сайт About.com поставив його на 12-е в їх списку 50 найкращих MC нашого часу[7]; Журнал Source поставив його на 15-е місце в їх списку 50 найкращих авторів текстів усіх часів. Знявся у 10 фільмах та відеороликах. Послужив зразком одного з героїв культового фільму Восьма миля[8].
Дискографія[ред. | ред. код]
- The Great Adventures of Slick Rick (1988)
- The Ruler's Back (1991)
- Behind Bars (1994)
- The Art of Storytelling (1999)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://hedendaagsesieraden.nl/2023/08/04/slick-rick/
- ↑ David Drake, Insanul Ahmed (19 жовтня 2012). The 30 Biggest Criminal Trials in Rap History: The People of the State of New York v. Richard Walters (1991). Complex. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ а б Michael Driscoll (22 травня 2019). How 'La Di Da Di,' a B-Side From 1985, Became One of Music's Most-Sampled Songs. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ Biography of Slick Rick. Ricktheruler.net. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ Who Sampled Blog. Top 10 All Time Most Sampled Records in Hip Hop. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ Top 10 Most Sampled Songs of All Time. PixelVulture.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 11 квітня 2016.
- ↑ 50 Greatest MCs of Our Time (1987 - 2007). Rap.about.com. 15 лютого 1999. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
- ↑ Грейзер, 2021, с. 30.
Література[ред. | ред. код]
- Брайан Грейзер. Від Емінема до Білла Гейтса. Мистецтво спілкування та вибудовування зв'язків = Brian Grazer. Face to Face: The Art of Human Connection. — М. : Інтелектуальна література, 2021. — ISBN 978-5-907274-85-3.
|
