Stinson L-1 Vigilant
| Stinson L-1 Vigilant | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | літак спостереження-зв'язку |
| Перший політ: | 15 липня 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 1941 |
| Знятий з озброєння: | 1941 |
| Період використання: | 1940–1942 |
| На озброєнні у: |
.svg){kind=small} Повітряний корпус Армії США Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Stinsond |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Stinson Aircraft Company |
| Всього збудовано: | 324 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 196 км/год |
| Бойовий радіус: | 391 км |
| Практична стеля: | 3 900 м |
| Швидкопідйомність: | 2,07 м/с |
| Довжина: | 10,44 м |
| Висота: | 3,10 м |
| Розмах крила: | 15,52 м |
| Площа крила: | 30,6 м² |
| Порожній: | 1 211 кг |
| Максимальна злітна: | 1 542 кг |
| Двигуни: | 1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням Lycoming R-680-9 |
| Тяга (потужність): | 295 к.с. (220 кВт) |
|
| |
Stinson L-1 Vigilant у Вікісховищі | |
«Стінсон» L-1 «Віджілент» (англ. Stinson L-1 Vigilant) — американський одномоторний літак спостереження-зв'язку виробництва компанії Stinson Aircraft Company, що перебував на озброєнні Корпусу Повітряних сил армії США під кодовою назвою O-49 до 1942 року.
«Віджілент» було розроблено на замовлений 1938 року Повітряним корпусом армії США конкурс на проектування двомісного легкого літака спостереження. Після того, як Fieseler Storch німецького виробництва було продемонстровано на 4-й міжнародній авіаційній виставці в Цюриху у 1937 році, матеріально-технічний відділ повітряного корпусу в Райт-Філді розробив техніко-економічне обґрунтування створення подібного літака. Програма розробки була затверджена в січні 1938 року, дизайн і специфікації було визначено у квітні 1938 року, а пропозиція для офіційного оголошення вимог до прототипів на конкурс була оприлюднена виробникам у серпні 1938 року. Stinson (пізніше підрозділ Vultee) виграв контракт на суму 1,5 мільйона доларів у порівнянні з 11 конкурентами, обійшовши Bellanca YO-50 і Ryan YO-51 Dragonfly.
«Стінсон» виграв контракт із початковим замовленням на 100 літаків. «Віджілент» був монопланом із радіальним двигуном і високим крилом із великими закрилками з прорізами на задній кромці та автоматичними предкрилками з повним розмахом для роботи на низькій швидкості, великій підйомній силі та на коротких полях для посадки. Прототип Model 74 отримав армійське позначення YO-49 для оцінки, 15 липня 1940 року перший політ здійснив льотчик-випробувач Аль Шрамм.
Літак був побудований з хромомолібденових сталевих труб і покритий легованою бавовняною тканиною; капот двигуна та фюзеляж, передня частина крила, були повністю закриті алюмінієм. Поверхні управління і хвостове оперення були покриті пластинами нержавіючої сталі. Поршневий двигун Lycoming приводився вручну інерційним стартером і був оснащений пропелером постійної швидкості Hamilton Standard. Принаймні 12 переобладнаних санітарних машин було оснащено поплавцями Edo 49-4000 (водотоннажністю 4000 фунтів) для посадки та зльоту літаків-амфібій.
«Стінсон» L-1 «Віджілент» використовувався в різних ролях, таких як буксирування навчальних планерів, виявлення позицій артилерії, зв'язку, аварійно-рятувальних робіт, транспортування припасів і спеціальних розвідувальних місій. Пізніше з компанією було укладено інший контракт на O-49A, який мав трохи довший фюзеляж та інші зміни в обладнанні. У квітні 1942 року літаки отримали позначення L-1 і L-1A (зв'язку). До 17 літаків L-1 і 96 L-1A було виділено британським Королівським ПС згідно з Законом про ленд-ліз. Королівські ПС позначили літак Vigilant Mk I і Vigilant Mk II відповідно. Генерал Гаррі Крірар, командувач 1-ю канадською армією в Європі під час Другої світової війни, мав у своєму особистому використанні літак «Віджілент».
- Stinson Model 74 — перший прототип літака компанії Stinson
- O-49 Vigilant — серійний варіант літака для Корпусу Повітряних сил армії США. 142 одиниці
- L-1 Vigilant — оновлена нумерація літака O-49 з 1942 року
- O-49A Vigilant — версія літака з подовженим на 33 см фюзеляжем. 182 одиниці побудовано
- O-49B Vigilant — варіант санітарно-евакуаційного літака. 3-4 перероблені екземпляри
- L-1A Vigilant — оновлена нумерація літака O-49A з 1942 року
- L-1B Vigilant — оновлена нумерація літака O-49B з 1942 року
- L-1C Vigilant — санітарний літак. 113 перероблених екземплярів L-1A
- L-1D Vigilant — навчальний планерний буксир, переобладнаний з 14 до 21 літаків L-1A
- L-1E Vigilant — санітарний літак. 7 перероблених екземплярів L-1
- L-1F Vigilant — санітарний літак. 5 перероблених екземплярів L-1A
- Vigilant Mk I — британська назва літака L-1, 14-17 поставлено за ленд-лізом
- Vigilant Mk II — британська назва літака L-1A, 96 виділено; від 13 о 54 поставлено за ленд-лізом
- CQ-2 Vigilant — найменування ВМС США для літака L-1A переробленого на спостерігач — контролер ураження цілей
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Список літаків Другої світової війни
- Список військових літаків Швеції
- Список військових літаків Третього Рейху
- Fairey III
- Виноски
- Джерела
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Stinson L-1 Vigilant |
- VULTEE L-1A VIGILANT(англ.)
- 1941 Stinson Vultee L-1E(англ.)
- Stinson L-1 Vigilant(рос.)
- Stinson L-1 Vigilant / O-49(рос.)
- Adcock, Al. US Liaison Aircraft in action (Aircraft in Action: No. 195). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, 2005. ISBN 978-0897474870.
- Donald, David (ed.). American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
- Merriam, Ray (ed.). World War II Journal #15: U.S. Military Aircraft of World War II. Bennington, Vermont, USA: Merriam Press, 2002. ISBN 1-57638-167-6.
