Vhils
.jpg)
.jpg)
Vhils — псевдонім Александра Мануеля Діаша Фарту (* 1 січня 1987 року в Лісабон)[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Вілс виріс у промисловому передмісті Сейшала. Навчався у Школі мистецтв Байама Шоу у Лондоні.
Творчість[ред. | ред. код]
Він почав малювати графіті у тринадцять років. Щоб мати можливість охопити своїм мистецтвом широкі верстви населення, він відмовився від методів графіті і зайнявся вуличним мистецтвом. Він почав вирізати візерунки та мотиви на рекламних щитах де була незліченна кількість нашарувань плакатів, які щоразу призводять до абсолютно нового, випадкового візерунка, коли художник редагує їх. Попередником цих творів мистецтва є деколаж із Франції. Іншою технікою, яку він використовував, було вибивання портретів на стінах будинку. Тут Вілс вирізає та фрезерує мотиви зі стіни[2]
Художник здобув популярність, коли його робота із зображенням обличчя, вирізаного на стіні, з'явилася поруч із картиною вуличного художника Бенксі на фестивалі Cans Festival у Лондоні у 2008[3]. Фотографія, на якій він створює роботу, з'явилася на першій шпальті The Times. Пізніше агент Бенксі Стів Лазарідес надав йому місце для демонстрації своїх робіт. Кілька його робіт було опубліковано 2008 року[4]. Він також представлений Вірою Кортес та галереєю Магди Даніш. Під час фестивалю мистецтв Фрімантл-стріт у 2013 році готель Norfolk був оздоблений оригінальним зображенням першої австралійської жінки-сенатора. Образ жінки Дороті Тангні DBE створили Вілсом та її помічниками[5]. Luxembourg Freeport, сховище творів мистецтва, відкрите у 2014 році, включає велику фреску Вілса, вигравіювану на одній з бетонних стін атріуму.[6]
Його роботи можна побачити на вулицях різних країн, а також на численних виставках по всьому світу, наприклад в Лондоні або в Національному театрі Марії II в Лісабоні. Він спроєктував стіну на Venloer Strasse (Кельн) на запрошення Cologne Cityleaks Festival 2015. У Берліні, в районі Шенеберг, він намалював пожежну стіну з обличчям Свена Марквардта . Його роботи також можна побачити в музичних відео, наприклад, з португальським соул/тріп-хоп гуртом Orelha .[2]
Визнання[ред. | ред. код]
10 червня 2015 року президент Кавако Сілва нагородив Вілса Лицарським хрестом ордена Святого Якова Меча[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ How old is Vhils?, howold.co, abgerufen am 1. Oktober 2015 (englisch)
- ↑ а б Biografie auf der Website Vhils [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.] (engl.), abgerufen am 30. September 2015
- ↑ Greenwood, Michael (12 лютого 2019). Banksy told fellow artists to meet him in a tunnel and the result was stunning. mirror. Процитовано 13 лютого 2019.
- ↑ Steve Lazarides (27 жовтня 2008). Inside the world of the Outsiders art movement. The Independent (London). Процитовано 2 листопада 2013.
- ↑ Vhils New Mural In Fremantle, Australia, Street Art News, 3 March 2013, accessed 15 August 2013
- ↑ Atelier d'Architecture 3BM3 completes concrete tax haven for artworks in Luxembourg. De Zeen. 14 січня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
- ↑ Liste der Ordensverleihungen auf der Website des portugiesischen Präsidialamtes, abgerufen am 30. September 2015
Література[ред. | ред. код]
- Carlos Vargas: Alexandre Farto Aka Vhils at the Teatro Nacional D. Maria II. Bicho do Mato, Lissabon 2015 ISBN 978-989-834-935-4
- Vhils: Vhils. Die Gestalten Verlag, Berlin 2011 ISBN 978-3-89955-382-6
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Vhils/Alexandre Farto
|
