Ћ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літера Ћ
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Ћ, ћ («чє») — кирилична літера, 23-та літера сербської кириличної абетки. На відміну від літери ч (яка використовується для твердого [t͡ʃ]) позначає пом'якшений [ч'] — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /ʨ/. У гаєвиці їй відповідає латинська ć.

Історія

[ред. | ред. код]

У старослов'янських абетках трапляється лише в глаголиці, де має вигляд: , займає 12-те місце, позначає числове значення 30 та називається «дерв». Зазвичай походження назви виводять від переназваної «черв» (назва літери ч). В старослов'янській мові Ћ використовували на позначення м'якого звука ([ґ'], що переходить в [j]) у словах, запозичених із грецької мови: анћелъ, ићемонъ, ћеенна, ћеорћии, ћолъћота; в кирилиці на місці цього звуку писали звичайне г, іноді зі знаком м'якості — каморою (округлою дугою над літерою або після неї).

Кириличний знак ћ виник у XII столітті, при чому його використовували лише у сербському письмі. Первинно цей знак позначав м'які дзвінкі звуки між [ґ'], [д'] та африкатом [дж'], а згодом поширився на м'які глухі [т'] та [ч']; у босанчиці позначав також звук [j] і загалом знак м'якості (за романським зразком — перед пом'якшуваною літерою), при чому в цьому значенні вільно чергувався з літерою «ять» (Ѣ, ѣ). Походження літери лишається невідомим.

Спершу зображення ћ було симетричним, маючи вигляд хрестика над П-подібною чи Λ-подібною основою. Вже згодом вигляд літери наблизився до зображення ятя (Ѣ, ѣ), відрізняючись лише розімкнутою основою.

У старому гражданському шрифті сербського зразка мала літера ћ повторювала пропорції літери ѣ, але велика літера Ћ змінилася: її верхня частина стала Т-подібною, несхожою на хрестик. У нинішніх шрифтах можлива не тільки Т-подібна форма верхівки, а й несиметрична Г-подібна, так само як і всі проміжні варіанти.

У сербських шрифтах XIX — початку XX ст. вже зображення малої літери ћ відійшло від ѣ-подібних пропорцій, наблизившись до латинської h: спершу горизонтальна риска стала просто прямою лінією, без загинів по краях; пізніше вона піднялася над рядком (первинно вона була на рівні горизонтальної лінії літер на кшталт т, п або г), а нижня арка піднялася до того становища, яке вона займає у латинській h. У курсивних шрифтах того ж періоду верхня частина літери ћ часто нагадує верхівку латинської f із повислою вправо «крапелькою» (чого в зображенні ятя також майже ніколи не було).

Внаслідок реформ сербської мови та письма, які провів Вук Караджич, звукове позначення дзвінкого африката [дж'] було передано спеціально створеною літерою Ђ, тому в сучасній сербській кирилиці Ћ позначає лише глухий ясенно-піднебінний африкат /ʨ/.

Таблиця кодів

[ред. | ред. код]
Кодування Реєстр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1035 040B 002013 00000100 00001011
Мала 1115 045B 002133 00000100 01011011
ISO 8859-5 Велика 171 AB 253 10101011
Мала 251 FB 373 11111011
KOI-8
(деякі версії)
Велика 187 BB 273 10111011
Мала 171 AB 253 10101011
Windows-1251 Велика 142 8E 216 10001110
Мала 158 9E 236 10011110

У Юнікоді 5.1 було додано також коди для давнього варіанта літери: U+A648 и U+A649 (Ꙉꙉ).

В HTML велику літеру Ћ можна записати як Ћ або Ћ, а малу ћ — як ћ або ћ.