Денисов Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ігор Денисов
Ігор Денисов
Ігор Денисов
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Володимирович Денисов
Народження 17 травня 1984(1984-05-17) (40 років)
  СРСР м. Ленінград, РРФСР
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство  Росія
Позиція Півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія Анжі
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001—2013
2013—
Росія Зеніт
Росія Анжі
253 (23)
0 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2003—2006
2008—
Росія Росія U-21
Росія Росія
7 (4)
24 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 8 грудня 2011.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 27 травня 2012.

І́гор Володи́мирович Дени́сов (нар. 17 травня 1984, м. Ленінград, РРФСР) — російський футболіст. Виступає на позиції опорного півзахисника за санкт-петербурзький «Зеніт» та збірну Росії. Заслужений майстер спорту Росії (2008).

Біографія

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився у Ленінграді. Вихованець футбольної школи «Турбобудівник» та СДЮШОР «Зміна». Першими тренерами Дениса були Максим Шаров та Василь Костровський.
З 2001 року виступає за санкт-петербурзький «Зеніт». У основному складі клубу дебютував у 2002 році в матчі проти ЦСКА. Вже з наступного року Денисов отримав постійну прописку в основі, лише час від часу беручи участь в деяких іграх дублюючого складу. Під керівництвом Діка Адвоката Ігор зміг розкритися по-справжньому, завоювавши разом з командою титули чемпіона Росії, володаря Суперкубка Росії, Кубка та Суперкубка УЄФА.
Відомий своїм непростим характером. Так, у вересні 2010 року під час відкритого тренування «Зеніта» Денисов ледь не влаштував бійку з начальником команди, своїм колишнім одноклубником Владиславом Радімовим. Це сталося під час тренувального матчу, коли Радімов, що судив гру, угледів порушення правил з боку Денисова. Після цього футболіст на очах журналістів та вболівальників нецензурно вилаявся на адресу Радімова. Головний тренер «Зеніту» Лучано Спаллетті відреагував наступним чином: «Денисов у жодному разі не повинен був обурюватися діями мого помічника. Є певні межі, через які не можна переступати»[1].
Після матчу із «Спартаком», що відбувся 27 жовтня 2010 року і у якому перемогу з рахунком 1:0 здобули москвичі, Денисов, за словами делегата матчу Валерія Бутенко, спровокував конфлікт, вдаривши м'ячем у бік тренерської лавки «Спартака», але потрапивши у телекамеру. Зі слів тренерів «Спартака» після цього Денисов наблизився до них і почав нецензурно ображати. Внаслідок цього поруч з полем виникла бійка за участю гравців і співробітників обох клубів[2]. Після матчу Денисов відмовився спілкуватися з делегатом матчу[3]. Коментатор каналу «НТВ-Плюс» Костянтин Генич, який перебував біля кромки поля, підтвердив, що винуватцем інциденту був Денисов, що образив тренерський штаб «Спартака». Генич додав, що Денисова буде важко перевиховати і його треба сприймати таким, яким він є[4]. 12 листопада 2010 року комітет з етики РФС дискваліфікував Денисова на 4 гри з формулюванням „за агресивну і образливу поведінку, виражену у приниженні гідності представників «Спартака» і його головного тренера Валерія Карпіна, і провокацію подальшого конфлікту між представниками команд“. При цьому головний тренер «Спартака» Валерій Карпін також був дискваліфікований на 2 гри, а фізіотерапевт «Спартака», що вдарив тренера «Зеніта» Ігоря Сімутенкова — на півроку[5]. Голова комітету з етики Алу Алханов пояснив триваліший, порівняно з Карпіним, термін дискваліфікації Денисова тим, що конфлікт стався саме в «результаті бездумних і невиправданих вчинків Денисова»[6]. Сам Денисов на засіданні комітету з етики був відсутній, хоча його запросили[7].

Однак окрім скандальних вчинків Ігор Денисов перш за все відзначається зрілою та надійною грою. На думку півзахисника «Зеніта» Романа Широкова, саме Денисова можна назвати найкращим опорним півзахисником Росії[8].

Виступи у збірній

[ред. | ред. код]

Починаючи з осіні 2003 викликався до лав молодіжної збірної Росії. Дебютував у її складі 5 вересня 2003 року у матчі з Ірландією (0:2). Певний час був капітаном молодіжної команди.
Міг вирушити на Євро-2008, але через різні причини відмовився їхати до збірної. Вирішення конфлікту було знайдене лише після чемпіонату Європи. Ігор Денисов зустрівся з Гусом Гіддінком в Москві, де вони узгодили певні розбіжності у поглядах і футболіст висловив готовність узяти участь у наступних матчах збірної. Вперше футболку національної команди Росії Денисов вдягнув 11 жовтня 2008 року у поєдинку зі збірною Німеччини (1:2).
У відбірковому циклі до чемпіонату світу 2010 року взяв участь у 9 з 10 проведених командою матчів, однак пробитися до фінальної стадії турніру збірна Росії не змогла. Був основним гравцем і у відбірному турнірі до Євро-2012.

Досягнення

[ред. | ред. код]
Клубні трофеї
«Зеніт»: 2007, 2010, 2011-12
«Локомотив» (Москва): 2017-18
«Зеніт»: 2008, 2011
«Зеніт»: 2009–10
«Локомотив» (Москва): 2016-17, 2018-19
«Зеніт»: 2007-08
«Зеніт»: 2008
Особисті здобутки

Погляди

[ред. | ред. код]

В 2021 році підтримав Олексія Навального, заарештованого після повернення з Німеччини[10].

В 2022 році засудив російське вторгнення в Україну[11].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружину Ігора Денисова звуть Олена. У шлюбі з нею він має двох дітей — доньку Вікторію (народилася 12 квітня 2005 року) та сина Ігора (народився 27 вересня 2008 року)[12].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Ігор Денисов відзначав свій 21-й день народження в пітерському кафе «Лукомор'я». Наряд міліції, який прибув на поклик обурених шумом мешканців вулиці Рентгена, був змушений викликати підмогу. Денисов оголював торс і викликав міліціонерів на рукопашну. «Забери пістолет, знімай форму, пішли битися один на один!» - вимагав футболіст від старшого лейтенанта Павла Васильєва.
  • Влітку 2010 року Ігор посварився з інструктором навчальної машини на перетині Афонської і Поклінногорской вулиць. Інструктор відбувся переломом носа, а Денисов через травму ноги пропустив гру збірної з болгарами і матч Ліги чемпіонів з «Осером».
  • Денисов зіграв три партії в шахи із гросмейстером Петром Свідлером. У 2011 році в своєму інтерв'ю Свідлер згадував, що йому, як вболівальнику «Зеніта», було цікаво поспілкуватися з футболістами санкт-петербурзького клубу, тому він і прийняв запрошення зіграти з Ігорем. Гра відбувалася в присутності Андрія Аршавіна, Олександра Кержакова та Володимира Бистрова. Перші дві партії Свідлер виграв за рахунок дебютної підготовки, якої у Денисова не було, а в третій партії вирішив зіграти у дебюті «м'якше» і після близько 15 ходів позиція була нічийною. Гросмейстер запропонував Денисову нічию, але Ігор відмовився зі словами: «Я за цим, чи що, сюди прийшов? Будемо катати!». Свідлер вирішив загострити гру, а потім насилу звів партію до нічиєї. На думку Свідлера, Денисов грає в шахи на рівні сильного любителя і при бажанні міг би стати професійним шахістом[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Під час відкритого тренування стався конфлікт між Денисовим та Радімовим. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  2. Матч «Спартака» та «Зеніта» закінчився бійкою. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  3. Делегат матчу: Денисов відмовився говорити зі мною після матчу. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  4. Костянтин Генич: Не можу повторювати те, що прокричав Денисов. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  5. Карпіна дискваліфіковано на дві гри, Денисова - на чотири[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Алу Алханов: Були взаємні звинувачення, потім звинувачення сторін. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  7. Алу Алханов: Денисова не було на засіданні комітету з етики[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Р.Широков: Денисов - найкращий опорний Росії. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 8 грудня 2011.
  9. Наказ про присвоєння почесного звання «Заслужений майстер спорту Росії». Архів оригіналу за 15 травня 2010. Процитовано 8 грудня 2011.
  10. Игорь Денисов выступил в поддержку Алексея Навального. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
  11. «Это катастрофа. Полный ужас» Бывший капитан сборной России по футболу Игорь Денисов открыто выступил против войны. Meduza (рос.). Процитовано 14 липня 2023.
  12. У Денисова народився син. Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 8 грудня 2011.
  13. Петро Свідлер: Після матчу з Камським вітер подув у мої вітрила. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 8 грудня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Інтерв'ю