Кравець Андрій Миколайович (учасник національно-визвольних змагань)
| Андрій Кравець | |
|---|---|
| Андрій Миколайович Кравець | |
 | |
| Народився |
21 березня 1943 Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
11 вересня 1996 (53 роки) Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Україна |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |
 |
Андрій Миколайович Кравець (21 березня 1943, с. Росохач, нині Україна — 11 вересня 1996, с. Росохач, Україна) — український учасник національно-визвольних змагань, політв'язень. Орден «За мужність» I ступеня (2006)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив 7 класів. Працював в колгоспі.
Заарештований 11 квітня 1973 року ОГ УКДБ в Тернопільській области. Член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 на 22 січня 1973 року розвісила в м. Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР. [2] Засуджений 24 вересня 1973 року Тернопільським обласним судом в закритому засіданні на 3 роки таборів суворого режиму і 2 роки заслання. Звільнений 1978 року, згодом реабілітований.
Працював в зональній ремонтно-будівельній дільниці в м. Чорткові.
Член «Меморіалу» (1988), Української Гельсинської спілки, Народного руху України.
Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[3], відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[4] та «Росохацька група» (2023).[5]
26 січня 2012 року на фасаді Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського відкрито меморіальну таблицю з написом: «На цьому будинку Чортківського педагогічного училища в ніч з 21 на 22 січня 1973 року члени Росохацької патріотичної організації (Вітів П.І., Винничук П.М., Кравець А.М., Лисий М.С., Мармус М.В., Сапеляк С.Є., Слободян М.В.) під керівництвом Володимира Мармуса встановили національний прапор України і політичні прокламації до 55-х роковин проголошення незалежності УНР та в протест проти репресій комуністичної диктатури. Слава Україні! Героям Слава!».[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 693/2006 «Про нагородження орденом «За мужність»»
- ↑ Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Юнаки з огненної печі, 2003.
- ↑ Тизер документального фільму 'Прапори' (укр.), процитовано 22 січня 2023
- ↑ Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (укр.), процитовано 23 січня 2023
- ↑ ovsienko (29 січня 2012). Правда стає історією. сайт Майдан (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- В. В. Овсієнко. Кравець Андрій Миколайович [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України.
- Кравець Андрій Миколайович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 445. — ISBN 978-966-457-338-9.
- Горяча, Н. Чортків у постатях. Андрій Кравець // У круговерті часу (Сторінками історії Чорткова (1918—1991 рр.). Книга третя / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — С. 79. — ISBN 978-966-07-4050-1.
- Кравець Андрій Миколайович [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.] // Дисидентський рух в Україні.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня. |
|
|
В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021. |