Терцдецимакорд
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cc/Upper-structure_triad.png/220px-Upper-structure_triad.png)
Терцдецимакорд — акорд, що складається з шести сполучених терцій, причому остання знаходиться над ундецимою ундецимакорду.[1][2] Найбільше поширений у джазовій музиці.[3] Терцдецимакорд як правило розглядають в основному вигляді, тоді як обернення цього акорду призводять до втрати його характерності або плутанини з іншими акордами.[4]
На думку Волтер Пістона, «справжній тринадцятий акорд, отриманий шляхом суперпозиції терцій, є рідкісним явищем навіть у музиці XX століття».[5] Це може бути пов'язано як з традиціями чотириголосного складу класичної гармонії, так і технічними обмеженнями інструментального виконавства, наприклад «щоб зробити акорд більш зручним для гри [на гітарі ], у терцдецимакордах часто пропускають квінту та нону».[6]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Dominant_thirteenth_chord_on_C_4_voice.png/220px-Dominant_thirteenth_chord_on_C_4_voice.png)
Найчастіше терцдецимакорд береться у домінантовій функії (D 13)[7]. Я мажорі терцдецимакорд матиме велику терцдециму, тоді як в мінорі — малу.[4] У чотириголосному написанні терцдецимакод має лише основний тон, терцію, септиму і терцдециму[4], тоді як квінта, нона і ундецима — пропускаються ⓘ. Терція вказує на нахил акорду — мажор або мінор, септима важлива для якості домінантової функції акорду, а власне терцдецима є характерною для терцдецимакорду.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d5/Prelude_to_the_Afternoon_of_a_Faun_dominant_thirteenth_chord.png/400px-Prelude_to_the_Afternoon_of_a_Faun_dominant_thirteenth_chord.png)
Характерне звучання терцдецимакорду надає дисонанс між бемольною септимою терцдецимою, інтервал великої септими.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bb/Thirteenth_chord_voice_leading.png/220px-Thirteenth_chord_voice_leading.png)
В класичній гармонії терцдецима поміщається в сопрановому голосі і розв'язується в тоніку ходом вниз на терцію. У джазі D13 може бути розв'язаний в тонічний нонакорд, тоді сопрановий голос розв'язується в нону.[9]
Терцдецимакорд може переходити і в інший дисонуючий акорд, як в наступному прикладі:
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/b/b2/All_Points_West_%27Railroad_sonority%27.jpg/400px-All_Points_West_%27Railroad_sonority%27.jpg)
Рідше 13-й акорд може будуватися на інших ступенях, на тоніці чи субдомінанті. В цьому випадку утворюється терцдецимакорд з великою септимою («великий»)[7]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/6/63/I_Found_a_New_Baby_13th_chord.png/400px-I_Found_a_New_Baby_13th_chord.png)
І у великих і, особливо, у домінантових терцдецимакордах ундецима зазвичай опускається через утворення півтону з терцієвим тоном.[12]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/e/ed/Noreen%27s_Nocturne.png/400px-Noreen%27s_Nocturne.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b3/Thirteenth_chord_inversions.png/225px-Thirteenth_chord_inversions.png)
Обернення повного терцдецимакорду, включаючи всі сім нот, також утворюють терцдецимакорди, проте застосовуються рідко[4][13].
Існує велика різноманітність тринадцятакордів, що відрізняються інтервальною структурою:
-
A dominant thirteenth in F minor. ⓘ
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/62/Thirteenth_chord_Pell%C3%A9as_et_M%C3%A9lisande_motif.png/400px-Thirteenth_chord_Pell%C3%A9as_et_M%C3%A9lisande_motif.png)
- ↑ Benward & Saker (2009), p.360.
- ↑ Лемішко М. М. Гармонія: навч. посіб. для вищ. навч. закл. культури і мистецтв III—IV рівнів акредитації / М. М. Лемішко ; Львів. держ. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. — Вид. 2-ге, допов. — Вінниця: Нова книга, 2010 . Ч. 1 : Діатоніка. — 2010. — c. 22
- ↑ Capone, Phil (2006). Guitar Chord Bible: Over 500 Illustrated Chords for Rock, Blues, Soul, Country, Jazz, and Classical, p.48. ISBN 0-7858-2083-3.
- ↑ а б в г д Benward & Saker (2009). Music in Theory and Practice: Volume II, p.179. Eighth Edition. ISBN 978-0-07-310188-0.
- ↑ Piston, Walter (1952). Harmonic Practice by Roger Sessions. Review. The Musical Quarterly. 38 (3): 463. doi:10.1093/mq/XXXVIII.3.457.
- ↑ Capone (2006), p.66.
- ↑ а б Benward & Saker (2009), p.180.
- ↑ а б Cope, David (2000). New Directions in Music, p.6. ISBN 1-57766-108-7.
- ↑ а б в Benward & Saker (2009), p.183-84.
- ↑ Cox, Felix (Autumn 2005). 'A Faltering Step in a Basically Right Direction': Richard Rodgers and All Points West. American Music. 23 (3): 360. doi:10.2307/4153058.
- ↑ Everett, Walter (October 2004). A Royal Scam: The Abstruse and Ironic Bop-Rock Harmony of Steely Dan. Music Theory Spectrum. 26 (2): 205. doi:10.1525/mts.2004.26.2.201.
- ↑ Hal Leonard Corp. (2003). Picture Chord Encyclopedia: Photos, Diagrams and Music Notation for Over 1,600 Keyboard Chords, p.10. ISBN 0-634-05828-2.
- ↑ Cooper, Paul (1975). Perspectives in Music Theory, p.228. ISBN 0-396-06752-2.
- ↑ а б Kostka & Payne (1995). Tonal Harmony, p.493. Third Edition. ISBN 0-07-300056-6.
- ↑ а б в г д е ж и к Benward & Saker (2009), p.185.
- ↑ Manus, M. (1978). Piano Chord Dictionary, p.21. ISBN 0-88284-154-8.
- ↑ Capone (2006), p.84-85.
- ↑ Hal Leonard Corp. (2004). Guitar Chords Deluxe: Full-Color Photos and Diagrams for Over 1,600 Chords, p.12. ISBN 0-634-07389-3.
- ↑ Capone (2006), p.79.
- ↑ Cooper (1975), p.227-28.
- ↑ Nichols, Roger (1989). Claude Debussy: Pelléas et Mélisande, p.105. ISBN 0-521-31446-1.
- ↑ Potter, Keith (2002). Four musical minimalists, p.319. ISBN 0-521-01501-4.
|