Франьо Гласер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Франьо Гласер
Особисті дані
Народження 7 січня 1913(1913-01-07)
  Сараєво, СФРЮ
Смерть 1 березня 2003(2003-03-01) (90 років)
  Загреб
Поховання Мирогойське кладовище[1]
Громадянство  Югославія
 Хорватія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1929–1930 Югославія «Хайдук» (Сараєво) ? (?)
1930–1933 Югославія «Славія» (Осієк)  ? (?)
1933–1937 Югославія БСК (Белград) 260 (0)
1937–1945 Югославія «Граджянскі» (Загреб) 112 (1)
1945–1947 Югославія «Партизан» 16 (0)
1947–1949 Югославія «Морнар» (Спліт)  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1933–1940 Югославія Югославія 35 (?)
1940–1944 Хорватія Хорватія 11 (-21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1945 Югославія «Партизан»
1947 Югославія «Спліт»
1947 Югославія «Кварнер» (Рієка)
1948–1949 Югославія «Морнар» (Спліт)
1949–1950 Югославія «Рієка»
1954–1956 Югославія «Рієка»
1968 Югославія «Загреб»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Франьо Гласер (сербохорв. Franjo Glaser, 7 січня 1913, Сараєво — 1 березня 2003, Загреб) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Відомий виступами у складі клубів БСК, «Граджянскі» і «Партизан», а також національних збірних Югославії і Хорватії.

Чотириразовий чемпіон Югославії. Володар Кубка Югославії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Франьо Гласер народився в Осієку[2]. Свою кар'єру футболіста він починав «Хайдуку» (Сараєво), дебютувавши у віці 15 років. Гласер захищав ворота команди в матчах Кубка Югославії 1930 року[3]. У тому ж році він перебрався в «Славію» з Осіека, за яку виступав до 1933 року, коли став футболістом белградського БСК. У новій для себе команді Гласер відразу ж став основним воротарем, і в тому ж році став гравцем національної збірної. Він захищав ворота БСК з 1933 по 1937 рік, двічі вигравши чемпіонат Югославії (в 1935 і 1936 роках) і провівши у складі клубу 269 матчів[4].

Влітку 1936 року Гласер був визнаний винним белградським судом в загибелі хлопчика, який потонув на річці Сава. Цей інцидент сильно вплинув на його кар'єру і став вирішальним фактором для його переходу в загребський «Граджянскі». Там він знайшов славу і знову став основним воротарем збірної Югославії. З «Граджянскі» Гласер виграв ще один чемпіонат Югославії в 1940 році, а також чемпіонат Хорватії в 1943 році. В цілому за загребську команду він провів 623 гри[4].

Після закінчення Другої світової війни Гласер став футболістом новоствореного белградського «Партизана», з яким в 1947 році він виграв ще один титул чемпіона Югославії. Після закінчення цього сезону він став одночасно тренером і воротарем сплітського «Морнара», де залишався до 1949 року[4].

З 1933 до 1949 року Гласер провів 1225 матчів. Високий, сильний, еластичний, з відмінною реакцією і сміливими виходами, він вважається одним з кращих югославських гравців свого періоду. Гласер також показав вражаючий результат: з 94 пенальті, пробитих в його ворота, 73 залишилися нереалізованими[5].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

У період своїх виступів за БСК і «Граджянскі» Гласер регулярно грав за збірну Югославії, провівши за неї 35 матчів. Його дебют відбувся 3 квітня 1933 року в товариському матчі проти Іспанії (1:1)[4].

Гласер також захищав ворота збірної Хорватії в 11 матчах: в чотирьох іграх команди, яка представляла Бановину Хорватія, і в семи — Незалежну Державу Хорватія[5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 1945 році Франьо Гласер став першим головним тренером новоствореного белградського «Партизана», поєднуючи посаду з грою у воротах команди. Але на той час чемпіонат Югославії ще не був відновлений, а Гласера ​​на посаді в кінці року змінив угорець Іллеш Шпітц. Гласер ж залишався в Белграді до 1947 року, коли перебрався в сплітський «Морнар», де також виконував роль граючого тренера. Згодом він очолював різні югославські клуби, а також австрійський «Кернтен»[4].

Останні роки свого життя Гласер провів в Загребі. Помер 1 березня 2003 року на 91-му році життя у місті Загреб. Він був похований на кладовищі Мірогой[6].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

БСК «Белград»: 1935, 1936
«Граджянскі»: 1940
«Партизан»: 1947
«Партизан»: 1946—1947

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]