Гостра респіраторна вірусна інфекція: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Doc James (обговорення | внесок)
119 редагувань
Article translated from English by Translators Without Borders (Ann Nosova and Tetyana Balayeva)
(Немає відмінностей)

Версія за 22:37, 6 жовтня 2012

Гостра респіраторна вірусна інфекція
Причини віруси грипу, Риновіруси, Coronaviridae, аденовіруси, Респіраторно-синцитіальний вірус, Віруси Коксакі, Ехо вірус, H. metapneumovirusd, парагрип, Ентеровірус і respiratory virusd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 J00.0
МКХ-9 460
DiseasesDB 31088
MedlinePlus 000678
eMedicine / med/2339
MeSH D003139

<!—Симптоми і причина --> Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) також відома під назвами назофарингіт, ринофарингіт, гостра вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів або застуда. Це захворювання є інфекційною хворобою верхніх дихальних шляхів, яка легко поширюється, і вірус переважно вражає слизову оболонку носа. Симптоми включають кашель, біль у горлі, нежить (ринорею) та підвищення температури тіла. Симптоми зазвичай зникають у проміжку часу від семи до десяти днів, проте деякі симптоми можуть тривати до трьох тижнів. Гостру респіраторну вірусну інфекцію можуть спричиняти більш, як дві сотні вірусів. Найчастішою причиною є риновірус(и).

<!—Профілактика, діагноз та патофізіологія --> Гострі інфекції носа, синусів, горла або гортані (інфекція верхніх дихальних шляхів (ІВДШ) поділяють на категорії відповідно до областей організму людини, які вірус вражає найчастіше. Гостра респіраторна інфекція, основним симптомом якої є нежить, переважно вражає слизову оболонку носа, фарингіт – горло, а синусіт - синуси. Симптоми виникають скоріше через реакцію імунної системи на інфекцію, ніж через руйнування тканин внаслідок безпосереднього впливу вірусів. Вважають, що одним із головних методів попередження інфекції є миття рук. Також деякі докази свідчать про ефективність користування масками, що закривають частину обличчя.

Ефективного лікування при гострій респіраторній вірусній інфекції немає, проте симптоми хвороби можна полегшити. ГРВІ є найбільш поширеною інфекційною хворобою в людей. За даними статистики, доросла людина в середньму два-три рази на рік хворіє на гостру респіраторну вірусну інфекцію. За даними статистики, дитина хворіє на гостру респіраторну вірусну інфекцію в середньому шість-дванадцять разів на рік. Ці інфекційні захворювання зустрічалися в людей із стародавніх часів.

Ознаки та симптоми

Найбільш поширеними симптомами ГРВІ або застуди є кашель, нежить, закладання носа і біль у горлі. Додаткові симптоми можуть включати біль у м’язах (міалгію), почуття втомлюваності, головний біль та втрату апетиту.[1] Біль у горлі трапляється майже в 40% людей. Кашель спостерігають приблизно у 50% хворих.[2] Біль у м’язах виникає майже в половині випадків захворювання.[3] Підвищення температури тіла не є дуже розповсюдженим симптомом у дорослих, проте часто зустрічається у немовлят і дітей молодшого віку.[3] Кашель, який виникає під час застуди, зазвичай є не настільки сильним, якщо порівняти його з кашлем, що виникає під час захворювання на грип (інфлуенцу).[3] Кашель та підвищення температури вказують на вищу ймовірність грипу (інфлуенци) у дорослих. [4] Деякі віруси, які спричиняють гостру респіраторну інфекцію, можуть взагалі не викликати появи симптомів.[5][6] Колір слизу, що хворі викашлюють із нижніх дихальних шляхів (мокротиння), може різнитися або змінюватися від прозорого до жовтого і зеленого. Колір слизу не вказує, що саме є причиною інфекції: бактерії чи вірус.[7]

Прогресування

Застуда звичайно починається з відчуття втомлюваності,ознобу, появи чхання та головного болю. Додаткові симптоми, такі як нежить та кашель, з’являються протягом двох або більше днів.[1] У типових випадках симптоми стають найбільш інтенсивними через два–три дні після початку інфекції.[3] Симптоми зникають зазвичай через сім-десять днів, проте можуть тривати до трьох тижнів.[8] Кашель продовжується протягом періоду більше десяти днів у 35%-40% випадків, якщо хворіють діти. У 10% дітей, хворих на ГРВІ, він може тривати довше 25 днів.[9]

Причина

Віруси

Коронавіруси є групою вірусів, відомих тим, що спричиняють гостру респіраторну вірусну інфекцію. Якщо на ці віруси дивитися в електронний мікроскоп, то їхній зовнішній вигляд нагадує корону, тому що вони мають вінець або схожий на корону ореол.

Гостра респіраторна вірусна інфекція — це інфекція верхніх дихальних шляхів, яка легко поширюється. Найчастішою причиною, яка викликає гостру респіраторну вірусну інфекцію, є риновірус. Загалом від 30% до 80% випадків спричиняє цей вірус. Риновірус є вірусом, що містить РНК, із родини пікорнавірусів. На даний час відомі 99 типів вірусів, які належать до цієї родини.[10][11] Гостру респіраторну вірусну інфекцію також можуть спричиняти інші віруси. Коронавірус є причиною від 10% до 15 % випадків ГРВІ. Вірус грипу (інфлуенци) викликає від 5% до 15% випадків.[3] Інші випадки захворювань можуть виникати внаслідок інфікування вірусами парагрипу людини, респіраторно-синтиціальним вірусом, аденовірусами, ентеровірусами і метапневмовірусом.[12] Часто буває так, що причиною є більш ніж один вірус, і вони всі є присутніми в організмі людини.[13] Загалом із розвитком гострої респіраторної інфекції в людей пов’язують більше двох сотень різних вірусів.[3]

Передача

Вірус, що спричиняє гостру респіраторну вірусну інфекцію, звичайно передається одним із двох основних шляхів. Вдихання або перетравлення крапель у повітрі, які містять вірус або інфікований слиз із носу чи заражені вірусом предмети.[2][14] Не встановлено, який саме шлях передачі вірусу ГРЗ є найбільш поширеним. [15] В оточуючому середовищі віруси можуть зберігати свою життєздатність протягом тривалого часу. Потім віруси можуть переходити з рук на очі або ніс, де і виникає інфекція.[14] Люди, оточуючі хвору людину, наражаються на більший ризик інфікування.[15] Передача вірусу часто відбувається у дитячих садочках і школах через перебування у безпосередній близькості багатьох дітей із незначним імунним захистом і частим недотриманням правил гігієни.[16] Цих збудників інфекції потім приносять додому, де вони можуть інфікувати інших членів сім’ї.[16] Не існує доказів того, що рециркуляція повітря під час комерційних польотів літаком є засобом передачі вірусів.[14] Гострі респіраторні вірусні захворювання, які викликані риновірусом, є найбільш контагіозними протягом перших трьох днів із моменту появи симптомів. Після того, як мине три дні, хвороба є не такою заразною.[17]

Погода

Існує традиційна теорія, що застуда виникає внаслідок тривалого перебування на повітрі під час холодної погоди, наприклад, дощу або низької температури повітря взимку, що пояснює назву, яку отримала хвороба.[18] Роль охолодження організму як фактор ризику гострого респіраторного вірусного захворювання є суперечливою.[19] Деякі з вірусів, які спричиняють гострі респіраторні вірусні захворювання, є сезонними, вони частіше зустрічаються під час холодної або вогкої погоди.[20] Вважають, що основною причиною цього є збільшення часу, який люди проводять у приміщенні та безпосередній близькості один до одного;[21] зокрема, коли діти повертаються до школи після канікул.[16] Однак це також може бути пов’язано зі змінами в дихальній системі, які призводять до швидкого інфікування.[22] Низька вологість може підвищити частоту передачі вірусів, тому що сухе повітря сприяє швидшому розповсюджуванню маленьких і легко поширюваних крапель, які довше залишаються в повітрі.[23]

Інше

Колективний імунітет виникає в цілої групи людей, коли вони набувають імунітету до певної інфекції, такий імунітет може з’явитися після попереднього контакту з вірусами респіраторних інфекцій. Тому популяція молодшого віку має більшу частоту захворювання на інфекції дихальних шляхів, а в популяції старших вікових груп менша частота захворювання на інфекції дихальних шляхів.[24] Порушення функціонування імунної системи також є фактором ризику захворювання.[24][25] Нестачу сну та погане харчування також пов’язують із підвищеним ризиком розвитку інфекції після контакту з риновірусом. Вважають, що причина - вплив цих факторів на функцію імунної системи.[26][27]

Патофізіологія

Гостра респіраторна вірусна інфекція — це захворювання верхніх дихальних шляхів.

Вважають, що симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції здебільшого пов’язані з імунною реакцією на вірус.[28] Механізм цієї імунної реакції є вірус-специфічним. Наприклад, риновірус зазвичай потрапляє в організм під час безпосереднього контакту. Він зв’язується з людськими ICAM-1 рецепторами за допомогою невідомих шляхів, щоб ініціювати вивільнення медіаторів запалення.[28] У подальшому ці медіатори запалення і спричиняють симптоми захворювання.[28] Загалом цей процес не викликає пошкодження епітелію слизової оболонки носу.[3] На відміну від цього, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ) може попасти в організм як шляхом безпосереднього контакту, так і через крапельки в повітрі. Після цього вірус розмножується в слизовій оболонці носу і горла, а потім часто просувається до нижніх дихальних шляхів.[29] РСВ викликає пошкодження епітелію.[29] Вірус парагрипу людини у типових випадках спричиняє запалення слизової оболонки носу, горла та дихальних шляхів.[30] Коли цей вірус вражає трахею у дітей молодшого віку, він може викликати круп, що проявляється грубим «гавкаючим» кашлем та утрудненням дихання. Це відбувається через невеликий розмір дихальних шляхів у дитини.[30]

Діагноз

Різниця між інфекціями верхніх дихальних шляхів (ІВДШ) вільно базується на розташуванні симптомів. Гострі респіраторні вірусні захворювання головним чином вражають слизову оболонку носу, фарингіт головним чином вражає горло, а бронхіт головним чином вражає легені.[2] Гострі респіраторні вірусні захворювання часто визначають як запалення слизової оболонки носу, і вони можуть включати запалення слизових горла різної поширеності.[31] Самодіагностика є частим явищем.[3] Виділення дійсного вірусного агенту в лабораторії проводиться рідко.[31] Загалом неможливо встановити тип вірусу на підставі наявних симптомів.[3]

Профілактика

Єдиним ефективним шляхом профілактики гострих респіраторних вірусних захворювань є фізичне попередження розповсюдження вірусів.[32] Це головним чином включає миття рук та користування масками для обличчя. В лікувальних закладах також носять халати та одноразові рукавички.[32] Ізолювати інфікованих осіб неможливо, тому що хвороба є дуже широко розповсюдженою, а симптоми не є специфічними. Доведено, що вакцинацію проводити важко, оскільки хворобу викликають надто багато вірусів, і ці віруси швидко змінюються.[32] Створення вакцини, ефективної для широкого кола інфекцій дихальних шляхів, є дуже малоймовірним.[33]

Регулярне миття рук зменшує передачу вірусів, які викликають ГРВІ. Це є найефективнішим засобом попередження хвороби у дітей.[34] Невідомо, чи застосування антивірусних або антибактеріальних речовин під час звичайного миття рук підвищує корисність миття рук.[34] Користування масками для обличчя може бути корисним для тих осіб, хто знаходиться поруч із інфікованою людиною. Немає достатньо доказів щодо визначення переваг підтримання більшого фізичного або соціального відокремлення. [34] Додавання цинку може бути ефективним для зменшення частоти респіраторних інфекцій у людини.[35] Плановий додатковий прийом вітаміну С не знижує ризик або тяжкість гострих респіраторних вірусних захворювань. Вітамін С може скоротити тривалість ГРВІ. .[36]


Лікування

Плакат, що заохочує громадян "Проконсультуватися з лікарем" для лікування застуди

На цей час немає ніяких ліків або трав'яних засобів, щодо яких було б доведено, що вони скорочують тривалість інфекції.[37] Лікування передбачає полегшення симптомів.[38] Це може включати забезпечення покою і відпочинку в достатній кількості, пиття рідини задля підтримання гідратації та полоскання горла теплою підсоленою водою.[12] Однак більшою частиною користь від лікування все ж пов’язують з ефектом плацебо.[39]

Симптоматичне лікування

Лікування, яке допомагає полегшити симптоми, включає в себе просте зняття болю (анальгетики) і зниження температури (жарознижуючі) такими препаратами як ібупрофен[40] та ацетамінофен/парацетамол.[41] Існуючі дані не підтверджують того, що ліки проти кашлю є більш ефективними, ніж прості знеболюючі препарати (анальгетики). [42] Ліки від кашлю також не рекомендовані до застосування у дітей у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують їхню ефективність, та з ризиком для здоров'я.[43][44] У 2009 році у Канаді було обмежено використання безрецептурних ліків від кашлю та застуди для дітей до шести років через побоювання щодо можливих ризиків та недоведеної користі таких ліків.[43] Зловживання декстрометорфаном (безрецептурний засіб від кашлю) призвело до його заборони в ряді країн.[45]

У дорослих симптоми нежиті можуть бути зменшені за допомогою антигістамінних препаратів першого покоління. Однак використання антигістамінних препаратів першого покоління пов’язане з несприятливими побічними ефектами, такими як сонливість.[38] Інші протинабрякові засоби, такі як псевдоефедрин, також ефективні для дорослих.[46] Назальний спрій, до складу якого входить іпратропіум, може зменшити симптоми нежиті, але мало впливає на закладення носу.[47] Антигістамінні препарати другого покоління не вважаються ефективними.[48]

У зв’язку з відсутністю досліджень невідомо, чи полегшує симптоми підвищене споживання рідини, а чи скорочує воно тривалість респіраторних захворювань.[49] Також відсутні дані щодо ефективності використання підігрітого зволоженого повітря.[50] Одне дослідження показало, що мазі для грудного втирання від застуди є ефективними для деякого полегшення кашлю у нічний час, зменшення гіперемії слизової оболонки і порушень сну.[51]

Антибіотики та противірусні препарати

Антибіотики не мають ніякого ефекту у боротьбі проти вірусних інфекцій і, отже, не мають ніякого ефекту у боротьбі із застудою.[52] Лікарі части призначають антибіотики, хоча їхні побічні ефекти й спричиняють загальний шкідливий вплив на організм.[52][53] Антибіотики зазвичай призначають тому, що люди очікують від лікарів їхнього призначення, а лікарі хочуть допомогти людям. Призначення антибіотиків відбувається також тому, що лікарю буває важко виключити такі причини інфекції, які можуть лікуватися за допомогою антибіотиків.[54] Не існує ніяких ефективних противірусних препаратів для лікування ГРВІ, хоча деякі попередні дослідження принесли позитивні результати.[38][55]

Нетрадиційне лікування

Хоча існує багато видів нетрадиційного лікування застуди, більшість із них не має достатньої кількості наукових доказів на свою підтримку.[38] Станом на 2010 рік не існує достатніх доказів за чи проти використання меду чи зволоження слизової оболонки носа.[56][57] Добавки із вмістом цинку можуть зменшити тяжкість і тривалість симптомів при прийомі не більше, ніж за 24 години після початку хвороби.[35] Вплив вітаміну С на ГРВІ є широко вивченим, і визнаний неефективним.[36][58] Дані про користь ехінацеї є суперечливими.[59][60] Різні види препаратів ехінацеї мають різний рівень ефективності.[59]

Прогноз

Гостра респіраторна вірусна інфекція, як правило, протікає м’яко і минає сама по собі, а більшість симптомів зникає протягом одного тижня.[2] Тяжкі ускладнення, якщо й відбуваються, то, як правило, у дуже старих людей, дуже малих дітей або тих, хто має ослаблений імунітет (ослаблену імунну систему).[61] Вторинна бактеріальна інфекція може виникнути в результаті синуситу, фарингіту або вушної інфекції.[62] Вважається, що синусит зустрічається у 8% випадків застуди. Вушні інфекції відбуваються в 30% випадків.[63]

Імовірність захворювання

Гостра респіраторна вірусна інфекція є найбільш поширеною хворобою людства[61] і вражає людей у всіх країнах.[16] Дорослі зазвичай хворіють від двох до п’яти разів на рік.[2][3] Діти можуть хворіти на застуду від шести до десяти разів на рік (школярі – до дванадцяти разів на рік).[38] Імовірність симптоматичних інфекцій збільшується в літньому віці через ослаблення імунної системи.[24]

Історія

Хоча причина гострої респіраторної вірусної інфекції була визначена лише у 1950-х роках, ця хвороба була знайома людству з давніх часів.[64] Її симптоми і лікування було описано в єгипетському папірусі Еберса, найстарішому з існуючих медичних текстів, що був створений ще до 16-го століття до н.е.[65] Назву "застуда" почали вживати у 16-му сторіччі через схожість між її симптомами і наслідками впливу холодної погоди.[66]

В 1946 році у Великій Британії Радою з медичних досліджень було створено Підрозділ з питань ГРВІ (CCU), і саме ним було виявлено риновірус у 1956 році.[67] У 1970-х цей Підрозділ довів, що лікування риновірусної інфекції інтерфероном протягом інкубаційного періоду забезпечує деякий захист від хвороби.[68] Ніякого практичного лікування не було розроблено. Підрозділ було закрито в 1989 році через два роки після того, як він завершив дослідження ролі пастилок для розсмоктування із вмістом глюконату цинку в профілактиці і лікуванні застуди, спричиненої риновірусом. Використання цинку було єдиним успішним лікувальним засобом, розробленим в історії Підрозділа.[69]

Економічні наслідки

Британський плакат часів Другої світової війни, що описує збитки від застуди[70]

Економічні наслідки ГРВІ ще погано вивчені в більшості країн світу.[71] У Сполучених Штатах ГРВІ спричиняє від 75 до 100 мільйонів відвідувань лікаря на рік, вартість яких за консервативною оцінкою становить 7,7 млрд доларів на рік. Американці витрачають 2,9 млрд доларів на безрецептурні препарати. Вони також витрачають 400 млн доларів, купуючи ліки для симптоматичного лікування за рецептом.[72] Більше ніж третині людей, які відвідали лікаря, було призначено антибіотики. Використання антибіотиків має наслідком появу стійкості до антибіотиків.[72] За статистикою учні пропускають через застуду від 22 до 189 мільйонів днів шкільних занять кожен рік. В результаті батьки пропускають 126 мільйонів робочих днів, щоб залишатися вдома та доглядати за своїми дітьми. Якщо до цього додати 150 млн. робочих днів, що пропускають працівники, які страждають на ГРВІ, то загальні економічні збитки від захворювання на застуду перевищують 20 млрд доларів на рік.[12][72] Це становить 40% усіх втрат робочого часу в США.[73]

Дослідження

Кілька противірусних препаратів були протестовані на предмет ефективності для боротьби з застудою. Станом на 2009 рік жоден із них не був визнаний ефективним і ліцензованим для використання.[74] Продовжуються дослідження антивірусного препарату плеконаріл. Він вважається перспективним у боротьбі з пікорнавірусами. Також ведуться дослідження BTA-798.[75] Оральна форма препарату плеконаріл не була достатньо безпечною, і зараз вчені вивчають дію препарату в формі аерозолю.[75]

Дослідники з Мерілендського університету в Коледж-Парку та Університету Вісконсин-Медісон створили карту геномів для всіх відомих штамів вірусу, які викликають застуду.[76]

Посилання

  1. ↑ а б Eccles Pg. 24
  2. ↑ а б в г д Arroll, B (2011 Mar 16). Common cold. Clinical evidence. 2011 (03). PMID 21406124.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Eccles R (November 2005). Understanding the symptoms of the common cold and influenza (PDF). Lancet Infect Dis. 5 (11): 718—25. doi:10.1016/S1473-3099(05)70270-X. PMID 16253889.
  4. ↑ Eccles Pg.26
  5. ↑ Eccles Pg. 129
  6. ↑ Eccles Pg.50
  7. ↑ Eccles Pg.30
  8. ↑ Heikkinen T, Järvinen A (January 2003). The common cold. Lancet. 361 (9351): 51—9. doi:10.1016/S0140-6736(03)12162-9. PMID 12517470.
  9. ↑ Goldsobel AB, Chipps BE (March 2010). Cough in the pediatric population. J. Pediatr. 156 (3): 352—358.e1. doi:10.1016/j.jpeds.2009.12.004. PMID 20176183.
  10. ↑ Palmenberg, A. C.; Spiro, D; Kuzmickas, R; Wang, S; Djikeng, A; Rathe, JA; Fraser-Liggett, CM; Liggett, SB (2009). Sequencing and Analyses of All Known Human Rhinovirus Genomes Reveals Structure and Evolution. Science. 324 (5923): 55—9. doi:10.1126/science.1165557. PMID 19213880.
  11. ↑ Eccles Pg.77
  12. ↑ а б в Common Cold. National Institute of Allergy and Infectious Diseases. 27 November 2006. Процитовано 11 June 2007.
  13. ↑ Eccles Pg.107
  14. ↑ а б в editors, Ronald Eccles, Olaf Weber, (2009). Common cold (вид. Online-Ausg.). Basel: Birkhäuser. с. 197. ISBN 9783764398941.
  15. ↑ а б Eccles Pg.211
  16. ↑ а б в г al.], edited by Arie J. Zuckerman ... [et (2007). Principles and practice of clinical virology (вид. 6th ed.). Hoboken, N.J.: Wiley. с. 496. ISBN 9780470517994.
  17. ↑ Gwaltney JM Jr, Halstead SB. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано |contribution= (довідка) Invited letter in Questions and answers. Journal of the American Medical Association. 278 (3): 256—257. 16 July 1997. Процитовано 16 September 2011.
  18. ↑ Zuger, Abigail (4 March 2003). 'You'll Catch Your Death!' An Old Wives' Tale? Well... The New York Times.
  19. ↑ Mourtzoukou, EG; Falagas, ME (2007 Sep). Exposure to cold and respiratory tract infections. The international journal of tuberculosis and lung disease : the official journal of the International Union against Tuberculosis and Lung Disease. 11 (9): 938—43. PMID 17705968.
  20. ↑ Eccles Pg.79
  21. ↑ Eccles Pg.80
  22. ↑ Eccles Pg.80
  23. ↑ Eccles Pg. 157
  24. ↑ а б в Eccles Pg. 78
  25. ↑ Eccles Pg.166
  26. ↑ Cohen S, Doyle WJ, Alper CM, Janicki-Deverts D, Turner RB (January 2009). Sleep Habits and Susceptibility to the Common Cold. Arch. Intern. Med. 169 (1): 62—7. doi:10.1001/archinternmed.2008.505. PMC 2629403. PMID 19139325.
  27. ↑ Eccles Pg.160–165
  28. ↑ а б в Eccles Pg. 112
  29. ↑ а б Eccles Pg.116
  30. ↑ а б Eccles Pg.122
  31. ↑ а б Eccles Pg. 51–52
  32. ↑ а б в Eccles Pg.209
  33. ↑ Lawrence DM (May 2009). Gene studies shed light on rhinovirus diversity. Lancet Infect Dis. 9 (5): 278. doi:10.1016/S1473-3099(09)70123-9.
  34. ↑ а б в Jefferson, T; Del Mar, CB, Dooley, L, Ferroni, E, Al-Ansary, LA, Bawazeer, GA, van Driel, ML, Nair, S, Jones, MA, Thorning, S, Conly, JM (2011 Jul 6). Physical interventions to interrupt or reduce the spread of respiratory viruses. Cochrane database of systematic reviews (Online) (7): CD006207. doi:10.1002/14651858.CD006207.pub4. PMID 21735402.
  35. ↑ а б Singh, M; Das, RR (2011 Feb 16). Zinc for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (2): CD001364. doi:10.1002/14651858.CD001364.pub3. PMID 21328251.
  36. ↑ а б Hemilä, Harri; Chalker, Elizabeth; Douglas, Bob; Hemilä, Harri (2007). Hemilä, Harri (ред.). Vitamin C for preventing and treating the common cold. Cochrane database of systematic reviews (3): CD000980. doi:10.1002/14651858.CD000980.pub3. PMID 17636648.
  37. ↑ Common Cold: Treatments and Drugs. Mayo Clinic. Процитовано 9 January 2010.
  38. ↑ а б в г д Simasek M, Blandino DA (2007). Treatment of the common cold. American Family Physician. 75 (4): 515—20. PMID 17323712.
  39. ↑ Eccles Pg.261
  40. ↑ Kim SY, Chang YJ, Cho HM, Hwang YW, Moon YS (2009). Kim, Soo Young (ред.). Non-steroidal anti-inflammatory drugs for the common cold. Cochrane Database Syst Rev (3): CD006362. doi:10.1002/14651858.CD006362.pub2. PMID 19588387.
  41. ↑ Eccles R (2006). Efficacy and safety of over-the-counter analgesics in the treatment of common cold and flu. Journal of Clinical Pharmacy and Therapeutics. 31 (4): 309—319. doi:10.1111/j.1365-2710.2006.00754.x. PMID 16882099.
  42. ↑ Smith SM, Schroeder K, Fahey T (2008). Smith, Susan M (ред.). Over-the-counter medications for acute cough in children and adults in ambulatory settings. Cochrane Database Syst Rev (1): CD001831. doi:10.1002/14651858.CD001831.pub3. PMID 18253996.
  43. ↑ а б Shefrin AE, Goldman RD (November 2009). Use of over-the-counter cough and cold medications in children. Can Fam Physician. 55 (11): 1081—3. PMC 2776795. PMID 19910592.
  44. ↑ Vassilev, ZP; Kabadi, S, Villa, R (2010 Mar). Safety and efficacy of over-the-counter cough and cold medicines for use in children. Expert opinion on drug safety. 9 (2): 233—42. doi:10.1517/14740330903496410. PMID 20001764.
  45. ↑ Eccles Pg. 246
  46. ↑ Taverner D, Latte J (2007). Latte, G. Jenny (ред.). Nasal decongestants for the common cold. Cochrane Database Syst Rev (1): CD001953. doi:10.1002/14651858.CD001953.pub3. PMID 17253470.
  47. ↑ Albalawi, ZH; Othman, SS, Alfaleh, K (2011 Jul 6). Intranasal ipratropium bromide for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (7): CD008231. doi:10.1002/14651858.CD008231.pub2. PMID 21735425.
  48. ↑ Pratter, MR (2006 Jan). Cough and the common cold: ACCP evidence-based clinical practice guidelines. Chest. 129 (1 Suppl): 72S—74S. doi:10.1378/chest.129.1_suppl.72S. PMID 16428695.
  49. ↑ Guppy, MP; Mickan, SM, Del Mar, CB, Thorning, S, Rack, A (2011 Feb 16). Advising patients to increase fluid intake for treating acute respiratory infections. Cochrane database of systematic reviews (Online) (2): CD004419. doi:10.1002/14651858.CD004419.pub3. PMID 21328268.
  50. ↑ Singh, M; Singh, M (2011 May 11). Heated, humidified air for the common cold. Cochrane database of systematic reviews (Online) (5): CD001728. doi:10.1002/14651858.CD001728.pub4. PMID 21563130.
  51. ↑ Paul IM, Beiler JS, King TS, Clapp ER, Vallati J, Berlin CM (December 2010). Vapor rub, petrolatum, and no treatment for children with nocturnal cough and cold symptoms. Pediatrics. 126 (6): 1092—9. doi:10.1542/peds.2010-1601. PMID 21059712.
  52. ↑ а б Arroll B, Kenealy T (2005). Arroll, Bruce (ред.). Antibiotics for the common cold and acute purulent rhinitis. Cochrane Database Syst Rev (3): CD000247. doi:10.1002/14651858.CD000247.pub2. PMID 16034850.
  53. ↑ Eccles Pg.238
  54. ↑ Eccles Pg.234
  55. ↑ Eccles Pg.218
  56. ↑ Oduwole, O; Meremikwu, MM, Oyo-Ita, A, Udoh, EE (2010 Jan 20). Honey for acute cough in children. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD007094. doi:10.1002/14651858.CD007094.pub2. PMID 20091616.
  57. ↑ Kassel, JC; King, D, Spurling, GK (2010 Mar 17). Saline nasal irrigation for acute upper respiratory tract infections. Cochrane database of systematic reviews (Online) (3): CD006821. doi:10.1002/14651858.CD006821.pub2. PMID 20238351.
  58. ↑ Heiner, Kathryn A; Hart, Ann Marie; Martin, Linda Gore; Rubio-Wallace, Sherrie (2009). Examining the evidence for the use of vitamin C in the prophylaxis and treatment of the common cold. Journal of the American Academy of Nurse Practitioners. 21 (5): 295—300. doi:10.1111/j.1745-7599.2009.00409.x. PMID 19432914.
  59. ↑ а б Linde K, Barrett B, Wölkart K, Bauer R, Melchart D (2006). Linde, Klaus (ред.). Echinacea for preventing and treating the common cold. Cochrane Database Syst Rev (1): CD000530. doi:10.1002/14651858.CD000530.pub2. PMID 16437427.
  60. ↑ Sachin A Shah, Stephen Sander, C Michael White, Mike Rinaldi, Craig I Coleman (2007). Evaluation of echinacea for the prevention and treatment of the common cold: a meta-analysis. The Lancet Infectious Diseases. 7 (7): 473—480. doi:10.1016/S1473-3099(07)70160-3. PMID 17597571.
  61. ↑ а б Eccles Pg. 1
  62. ↑ Eccles Pg.76
  63. ↑ Eccles Pg.90
  64. ↑ Eccles Pg. 3
  65. ↑ Eccles Pg.6
  66. ↑ Cold. Online Etymology Dictionary. Процитовано 12 January 2008.
  67. ↑ Eccles Pg.20
  68. ↑ Tyrrell DA (1987). Interferons and their clinical value. Rev. Infect. Dis. 9 (2): 243—9. doi:10.1093/clinids/9.2.243. PMID 2438740.
  69. ↑ Al-Nakib, W; Higgins, PG; Barrow, I; Batstone, G; Tyrrell, DA (December 1987). Prophylaxis and treatment of rhinovirus colds with zinc gluconate lozenges. J Antimicrob Chemother. 20 (6): 893—901. doi:10.1093/jac/20.6.893. PMID 3440773.
  70. ↑ The Cost of the Common Cold and Influenza. Imperial War Museum: Posters of Conflict. vads.
  71. ↑ Eccles Pg.90
  72. ↑ а б в Fendrick AM, Monto AS, Nightengale B, Sarnes M (2003). The economic burden of non-influenza-related viral respiratory tract infection in the United States. Arch. Intern. Med. 163 (4): 487—94. doi:10.1001/archinte.163.4.487. PMID 12588210.
  73. ↑ Kirkpatrick GL (December 1996). The common cold. Prim. Care. 23 (4): 657—75. doi:10.1016/S0095-4543(05)70355-9. PMID 8890137.
  74. ↑ Eccles Pg.218
  75. ↑ а б Eccles Pg.226
  76. ↑ Genetic map of cold virus a step toward cure, scientists say. Val Willingham. CNN. March 2009. Процитовано 28 April 2009.
References
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гостра_респіраторна_вірусна_інфекція&oldid=10540179