Гаплогрупа R1b: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Мітка: редагування коду 2017 |
|||
Рядок 205: | Рядок 205: | ||
***********U152 |
***********U152 |
||
***********DF27 |
***********DF27 |
||
*********** |
***********S46 |
||
==== R1b* (M343*) ==== |
|||
Чоловіки з гаплогрупи R1b* без подальших мутацій надто рідкі. Вони складають 13% серед курдів південно-східного Казахстану, 4,3% серед персів провінції [[Єзд (остан)|Єзд]] у центральному Ірані й 3,2% серед азербайджанців іранського Азербайджану<ref>{{Cite news|url=http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0041252|title=Ancient Migratory Events in the Middle East: New Clues from the Y-Chromosome Variation of Modern Iranians|last=Grugni|first=Viola|last2=Battaglia|first2=Vincenza|last3=Kashani|first3=Baharak Hooshiar|last4=Parolo|first4=Silvia|last5=Al-Zahery|first5=Nadia|last6=Achilli|first6=Alessandro|last7=Olivieri|first7=Anna|last8=Gandini|first8=Francesca|last9=Houshmand|first9=Massoud|date=2012-07-18|pages=e41252|work=PLOS ONE|volume=7|doi=10.1371/journal.pone.0041252|issn=1932-6203|issue=7|accessdate=2017-10-20}}</ref> |
|||
==== R1b1 (L278 або M415) ==== |
|||
Представники гаплогрупи М415 рідкісні серед сучасних чоловіків. Проте до неї належать древні 2 скелети середньокам'яної самарської культури з північного Надкаспію приблизно 5600 років до Р.Х. та чоловік ранньої новокам'яної [[Кардіальна культура|кардіальної кераміки культури]] з Елс-Трокс у Пірінеях Арагону датований приблизно 5100 роками до Р.Х.. |
|||
Серед сучасних зразків у 2010 році Варзан виявив 3 випадки з 322 у карпатсько-дністровському краї України. Інші популяції M415: східні азійці - 1 з 156; західні азійці - 1 з 328 осіб; італійці - 3 випадки з 1173. |
|||
==Археологічні зразки гаплогрупи R1b== |
==Археологічні зразки гаплогрупи R1b== |
Версія за 06:13, 20 жовтня 2017
Гаплогрупа R1b (R-M343), також відома як Hg1 та Eu18, є гаплогрупою людської Y-хромосоми.
Найбільшої частоти серед чоловічого населення сягає у країнах Західної Європи, серед деяких племен Чаду, серед кількох племен туркмен та башкир. З меншої частотою гаплогрупа R1b поширена у Центральній та Північній Європі, на Балканах, в Анатолії, Вірменії, у Західній та Центральній Азії, у Північній Африці, серед мовців Алґських мов у Канаді. Чисельні представники гаплогрупи R1b у популяції Америки та Автронезії, що утворилися через хвилі переселенців з Європи у новітній час.
Щодо неочікуванного високого рівня у доколумбових народів-мовців алґських мов у Східній Канаді від древньої міграції тривають дискусії серед науковців.
Походження
Гаплогрупа R1b відноситься до макро-гаплогрупи K (M9), що згрупувала майже усіх представників чоловічої статі поза Африкою. Її батьківщиною виникнення є Азія.
Три аутосомних дослідження у 2015 році підтвердили курганну теорію Марії Гімбутас про батьківщину індоєвропейців. Відповідно до цих досліджень гаплогрупи R1b (найпоширеніша у Західній Європі) та R1a (найпоширеніша у Східній Європі та Південній Азії) поширилися разом з індоєвропейськими мовами з українського та російського степу. Ці дослідження також вказали на аутосомний компонент у сучасних європейцях, що не був присутній у європейцях новокам'яної доби й які з'явилися разом з батьківськими лініями R1b й R1a, та індоєвропейськими мовами.[1][2][3]
Місце появи R1b лежить у Євразії й найімовірніше у Західній Азії.[4] Т. Карафет оцінив у 2008 році вік батьківської для R1b гаплогрупи R1 у 18500 років тому.[5]
Раніше вважалося, що гаплогрупа R1b походить з Європи. Так у 2000 році Орнелла Семіно з колегами аргументували, що R1b була ще до кінця льодовикової доби й з відступом льодовика поширилася на північ з притулку на Іберійському півострові.[6] Оцінки часу перебування щонайменше до більшості R1b у Європі поступово зменшувалися для новокам'яної доби або пізніше.[4][7][8][9] Проте у 2010 році аргументував за давньокам'яне походження R1b1b2 у Європі.[10] Чіхі вказав, що час генетичних розходжень на який вказують генетичні підрахунки не співпадає з розділеннями населення. Тобто час життя найближчого загального предку гаплогрупи R1b, що жив у Євразії (можливо у давньокам'яну або новокам'яну добу) не вказує на заселення ним Західної Європи.[11] Підсумовуючи, Майкл Р. Магліо аргументує що найближча гілка R1b є з Іберійського півострову та його субклади у Західній Азії та у Африці є прикладом задньої міграції не з її місця походження.[12] Отже Барбара Арреді вперше вказала на поширення мікросателітних варіацій скотарів гаплогрупи R1b у Європу зі східних степів на захід, коли вхід у Європу зі Західної Азії більше відноситься до поширення сільськогосподарських племен.[9] У 2009 році Чіароні додав до цього погляду, що поширення гаплогрупи R1b є показовим для хвильового поширення гаплогрупи, у даному випадку це стосувалося поширенню зі сходу на захід.[13] Пропозиція про прихід у Європу R1b з південного сходу базувалося на 3-х детальних дослідженнях великих баз даних 2010 року. Вони вказали на найраніші субклади R1b знайдені у Західній Азії та найпізніші - у Західній Європі.[4][7][14]
Структура
Зовнішня структура
Гаплогрупа R1b є частиною гаплогрупи R (M207). Її попередницею є гаплогрупа P1 (M45), що є частиною гаплогрупи P (P295). У межах гаплогрупі K2b (P331) вона споріднена за походженням з гаплогрупами M, P, Q, R, S. Гаплогрупа K2 (M526) відноситься до макро-гаплогрупи K (M9), що згрупувала майже усіх представників чоловічої статі поза Африкою.
Внутрішня структура
- R1b (M343)
- L278 (M415)
- PH155
- M335
- PH200
- Y32792
- L754
- V88
- M18
- Y7777
- Y8451
- V35
- Y8447
- FGC20973
- FGC20980
- Y34349
- FGC21047
- FGC21060
- FGC20980
- Y7771
- Y18458
- Y21722
- V69
- FGC39691
- Y24712
- FGC39691
- V69
- FGC20973
- Y8451
- L389
- Y1636
- P297
- M478
- Y14051
- Y20750
- Y20747
- Y22195
- Y20747
- M269
- RF7562
- Y36978
- RF7563
- Y31335
- A11720
- A15808
- A11720
- Z29758
- RF7566
- Y32042
- V3286
- FGC42003
- Y31465
- Y31335
- L23
- Z2103
- RF331
- Y4364
- BY3294
- BY3716
- M12135
- R30217
- BY13762
- Y31308
- Y35693
- Y36307
- Y4366
- Y36437
- Y36434
- Y19860
- Y19847
- Y24543
- Y24734
- A13358
- Y31293
- Y24543
- Y19847
- Y36437
- L584
- Y18781
- Y11912
- PH2731
- FGC14590
- Y18687
- L943
- FGC36746
- Y19434
- A12332
- Y16852
- Y18781
- Z2106
- CTS8966
- CTS347
- BY3295
- PH4902
- FGC48354
- BY3296
- FGC48354
- PH4902
- Z2108
- KMS67
- Y20993
- Y21707
- Y20993
- Y14415
- Y35099
- Y14512
- Y16158
- Y16005
- Y20971
- Y22199
- Y22198
- Y36400
- Y34195
- Y16158
- Y2110
- CTS699
- FGC24408
- CTS7556
- Y20344
- Y20345
- Y29085
- Y20345
- Y5592
- CTS1450
- Y18959
- Y10789
- Y5587
- Y5586
- Y14300
- BY250
- Y19469
- Y29917
- Y32822
- Y19752
- Y23493
- Y15982
- Y16145
- Y16143
- Y16145
- Y19469
- Y18959
- CTS1450
- Y20344
- KMS67
- CTS8966
- L51
- Z2118
- Z2116
- Y5141
- S1161
- FGC24138
- PF7592
- A626
- Y16630
- Y23199
- Z2116
- L151
- A8039
- A8051
- S1200
- FGC30867
- Y36365
- S17624
- S14328
- U106
- S16185
- S18632
- Y3443
- FGC3861
- Z19
- S263
- P312
- Y18209
- PH2278
- DF99
- DF19
- L238
- U152
- DF27
- S46
- Z2118
- Z2103
- RF7562
- M478
- V88
- PH155
- L278 (M415)
R1b* (M343*)
Чоловіки з гаплогрупи R1b* без подальших мутацій надто рідкі. Вони складають 13% серед курдів південно-східного Казахстану, 4,3% серед персів провінції Єзд у центральному Ірані й 3,2% серед азербайджанців іранського Азербайджану[15]
R1b1 (L278 або M415)
Представники гаплогрупи М415 рідкісні серед сучасних чоловіків. Проте до неї належать древні 2 скелети середньокам'яної самарської культури з північного Надкаспію приблизно 5600 років до Р.Х. та чоловік ранньої новокам'яної кардіальної кераміки культури з Елс-Трокс у Пірінеях Арагону датований приблизно 5100 роками до Р.Х..
Серед сучасних зразків у 2010 році Варзан виявив 3 випадки з 322 у карпатсько-дністровському краї України. Інші популяції M415: східні азійці - 1 з 156; західні азійці - 1 з 328 осіб; італійці - 3 випадки з 1173.
Археологічні зразки гаплогрупи R1b
- людина з Віллабруна-1 (або 1,215,433), що належить епіграветській культурі з Кісмонської долини у ітілійській провінції Венето, що жив 14 тисяч років тому, й належав до R1b1a* (R-L754*)[16];
- чоловік-"самарський мисливець-збирач" (I0124; SVP44; M340431), що жив приблизно 7 тисяч років тому над Середньою Волгою зі зразком R1b1* (R-L278*).[17]
Джерела
- ↑ Massive migration from the steppe is a source for Indo-European languages in Europe, Haak et al, 2015
- ↑ Population genomics of Bronze Age Eurasia, Allentoft et al, 2015
- ↑ Eight thousand years of natural selection in Europe, Mathieson et al, 2015
- ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюMyres2010
не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюKarafet08
не вказано текст - ↑ Semino, O.; Passarino, G; Oefner, PJ; Lin, AA; Arbuzova, S; Beckman, LE; De Benedictis, G; Francalacci, P; Kouvatsi, A та ін. (2000). The genetic legacy of paleolithic Homo sapiens sapiens in extant Europeans: a Y chromosome perspective. Science. 290 (5494): 1155—59. doi:10.1126/science.290.5494.1155. PMID 11073453.
{{cite journal}}
: Проігноровано невідомий параметр|name-list-format=
(можливо,|name-list-style=
?) (довідка) - ↑ а б Balaresque, Patricia; Bowden, Georgina R.; Adams, Susan M.; Leung, Ho-Yee; King, Turi E. та ін. (2010). Penny, David (ред.). A Predominantly Neolithic Origin for European Paternal Lineages. PLOS Biology. Public Library of Science. 8 (1): e1000285. doi:10.1371/journal.pbio.1000285. PMC 2799514. PMID 20087410. Процитовано 19 серпня 2014.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Sjödin, Per; François, Olivier (2011). Lalueza-Fox, Carles (ред.). Wave-of-Advance Models of the Diffusion of the Y Chromosome Haplogroup R1b1b2 in Europe. PLoS ONE. 6 (6:e21592): e21592. doi:10.1371/journal.pone.0021592. PMC 3123369. PMID 21720564.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б B. Arredi; E. S. Poloni; C. Tyler-Smith (2007). The peopling of Europe. У Crawford, Michael H. (ред.). Anthropological genetics: theory, methods and applications. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 394. ISBN 0-521-54697-4.
- ↑ Morelli, Laura; Contu, Daniela; Santoni, Federico; Whalen, Michael B.; Francalacci, Paolo; Cucca, Francesco (2010). Lalueza-Fox, Carles (ред.). A Comparison of Y-Chromosome Variation in Sardinia and Anatolia Is More Consistent with Cultural Rather than Demic Diffusion of Agriculture. PLoS ONE. 5 (4): e10419. doi:10.1371/journal.pone.0010419. PMC 2861676. PMID 20454687.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ http://www.pnas.org/content/95/15/9053.full.pdf+html
- ↑ Maglio, Michael R. (14 серпня 2014). Biogeographical Evidence for the Iberian Origins of R1b-L278 via Haplotype Aggregation (2014). Origins DNA. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ Chiaroni, J; Underhill, P; Cavalli-Sforza, L.L. (2009). Y chromosome diversity, human expansion, drift and cultural evolution. PNAS. 106 (48): 20174:20179. doi:10.1073/pnas.0910803106. PMC 2787129. PMID 19920170.
- ↑ Cruciani; Trombetta, Beniamino; Antonelli, Cheyenne; Pascone, Roberto; Valesini, Guido; Scalzi, Valentina; Vona, Giuseppe; Melegh, Bela та ін. (2010). Strong intra- and inter-continental differentiation revealed by Y chromosome SNPs M269, U106 and U152. Forensic Science International: Genetics. 5 (3): e49. doi:10.1016/j.fsigen.2010.07.006. PMID 20732840.
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
(довідка) - ↑ Grugni, Viola; Battaglia, Vincenza; Kashani, Baharak Hooshiar; Parolo, Silvia; Al-Zahery, Nadia; Achilli, Alessandro; Olivieri, Anna; Gandini, Francesca; Houshmand, Massoud (18 липня 2012). Ancient Migratory Events in the Middle East: New Clues from the Y-Chromosome Variation of Modern Iranians. PLOS ONE. Т. 7, № 7. с. e41252. doi:10.1371/journal.pone.0041252. ISSN 1932-6203. Процитовано 20 жовтня 2017.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Fu, Qiaomei et al. "The genetic history of Ice Age Europe". Nature 534, 200–205 (09 June 2016) doi:10.1038/nature17993
- ↑ Haak, W.; Lazaridis, I.; Patterson, N.; Rohland, N.; Mallick, S.; Llamas, B.; Brandt, G.; Nordenfelt, S.; Harney, E.; Stewardson, K.; Fu, Q.; Mittnik, A.; Bánffy, E.; Economou, C.; Francken, M.; Friederich, S.; Pena, R. G.; Hallgren, F.; Khartanovich, V.; Khokhlov, A.; Kunst, M.; Kuznetsov, P.; Meller, H.; Mochalov, O.; Moiseyev, V.; Nicklisch, N.; Pichler, S. L.; Risch, R.; Rojo Guerra, M. A. та ін. (2015), Massive migration from the steppe was a source for Indo-European languages in Europe (PDF), Nature, 522: 207—211, Bibcode:2015Natur.522..207H, doi:10.1038/nature14317, PMC 5048219, PMID 25731166