Екологія вірусів: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення, джерела, вікіфікація |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Екологія вірусів''' — розділ біоекології, що вивчає роль вірусів у довкіллі та їх взаємозв'язки з ним<ref>Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. |
'''Екологія вірусів''' — розділ біоекології, що вивчає роль вірусів у довкіллі та їх взаємозв'язки з ним<ref>Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.</ref>. |
||
Вивчення складного ланцюга подій, що випливають із взаємодії вірусів із довкіллям, яке постійно змінюється, повинно проводитися звикористанням екологічного підходу. Принциповою його особливістю є розглядання виду як сукупності особин популяцій і комплексне вивчення популяційних взаємовідносин збудників із хазяями в мінливих умовах існування. При цьому особлива увага звертається на вивчення еволюції вірусів та їхніх хазяїв<ref name="Ветеринарна вірусологія">[https://studfiles.net/preview/6022380/ Калініна О. С., Панікар І. І., Скибіцький В. |
Вивчення складного ланцюга подій, що випливають із взаємодії вірусів із довкіллям, яке постійно змінюється, повинно проводитися звикористанням екологічного підходу. Принциповою його особливістю є розглядання виду як сукупності особин популяцій і комплексне вивчення популяційних взаємовідносин збудників із хазяями в мінливих умовах існування. При цьому особлива увага звертається на вивчення еволюції вірусів та їхніх хазяїв<ref name="Ветеринарна вірусологія">[https://studfiles.net/preview/6022380/ Калініна О. С., Панікар І. І., Скибіцький В. Г. Ветеринарна вірусологія: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 432 с.]</ref>. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
Щодо патогенних та потенційно патогенних вірусів людини та свійських тварин екологія вірусів вивчіє природні резервуари вірусів<ref name="Drosten2013">{{cite journal|last1=Drosten|first1=Christian|title=Virus ecology: a gap between detection and prediction|journal=Emerging Microbes & Infections|volume=2|issue=5|year=2013|pages=e31–e31|issn=2222-1751|doi=10.1038/emi.2013.25}}{{ref-en}}</ref>. Зміни в кількості та якості вірусів мікроорганізмів у навколишньому середовищі може бути індикатором його змін<ref name="AllenAbedon2014">{{cite journal|last1=Allen|first1=Heather K.|last2=Abedon|first2=Stephen T.|title=Virus ecology and disturbances: impact of environmental disruption on the viruses of microorganisms|journal=Frontiers in Microbiology|volume=5|year=2014|issn=1664-302X|doi=10.3389/fmicb.2014.00700}}</ref>. Маловивченими залишаються й віруси рослин, оскільки основна увага впродовж XX століття була сконцентрована на вірусах-патогенах культурних рослин. Разом з тим існує велика група мутуалістичних вірусів рослин, персистуючих у рослинному організмі вірусів. Взаємодії між рослинами, рослинноїдними комахами та вірусами можуть визначати хід коеволюції цих екологічних груп.<ref name="ConditRoossinck2013">{{cite journal|last1=Condit|first1=Richard C.|last2=Roossinck|first2=Marilyn J.|title=Plant Virus Ecology|journal=PLoS Pathogens|volume=9|issue=5|year=2013|pages=e1003304|issn=1553-7374|doi=10.1371/journal.ppat.1003304}}{{ref-en}}</ref> |
|||
⚫ | Не будучи організмами, віруси водночас є своєрідною формою життя з усіма характерними його проявами. Віруси здатні пристосовуватися до мінливих умов довкілля та еволюціонувати. Позбавлені власних систем синтезу білків, вони є автономними генетичними структурами, які назавжди |
||
⚫ | |||
⚫ | Віруси паразитують у бактеріях, найпростіших, грибах, різних ви- дах рослин і тварин. У різних вірусів коло природних хазяїв (інакше кажучи, спектр патогенності) варіює. Відомі віруси з широким спектром патогенної активності, наприклад, віруси |
||
⚫ | |||
⚫ | Не будучи організмами, віруси водночас є своєрідною формою життя з усіма характерними його проявами. Віруси здатні пристосовуватися до мінливих умов довкілля та еволюціонувати. Позбавлені власних систем синтезу білків, вони є автономними генетичними структурами, які назавжди прив'язані до внутрішнього середовища організму — від найпростішої прокаріотної клітини до вищого багатоклітинного організму. Ці організми і становлять екологічну нішу вірусів<ref name="Ветеринарна вірусологія"/>. |
||
⚫ | Віруси паразитують у бактеріях, найпростіших, грибах, різних ви- дах рослин і тварин. У різних вірусів коло природних хазяїв (інакше кажучи, спектр патогенності) варіює. Відомі віруси з широким спектром патогенної активності, наприклад, віруси [[сказ]]у, [[ящур]]у, грипу А, [[Хвороба Ауєскі|хвороби Ауєскі]], ньюкаслської хвороби. Багато вірусів здатні паразитувати в організмах лише одного виду, зокрема віруси кору, червоної висипки, європейської та африканської [[чума свиней|чуми свиней]], хвороби Тешена, гепатиту каченят. Існують віруси здвофазним типом поширення в природі, коли відбувається послідовна зміна хазяїв або інший живий організм є механічним переносником. Наприклад, комахи нарівні з організмом тварини або рослини можуть бути місцем репродукції вірусів. Це типова двофазна система, в якій вірус послідовно змінює двох хазяїв, що утворюють стійкий біоценоз і забезпечують збереження й поширення вірусу в природі<ref name="Ветеринарна вірусологія"/>. |
||
Віруси тварин, які передаються через укуси кровосисних членистоногих (кліщів, комарів, москітів, мокриць), становлять екологічну групу арбовірусів (від {{lang-en|аrthropod-borne viruses}} — віруси, що передаються членистоногими)<ref name="Ветеринарна вірусологія"/>. |
Віруси тварин, які передаються через укуси кровосисних членистоногих (кліщів, комарів, москітів, мокриць), становлять екологічну групу арбовірусів (від {{lang-en|аrthropod-borne viruses}} — віруси, що передаються членистоногими)<ref name="Ветеринарна вірусологія"/>. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
{{ecology-stub}} |
|||
{{virology-stub}} |
|||
[[Категорія:Екологія вірусів]] |
[[Категорія:Екологія вірусів]] |
Версія за 18:03, 25 липня 2018
Екологія вірусів — розділ біоекології, що вивчає роль вірусів у довкіллі та їх взаємозв'язки з ним[1].
Вивчення складного ланцюга подій, що випливають із взаємодії вірусів із довкіллям, яке постійно змінюється, повинно проводитися звикористанням екологічного підходу. Принциповою його особливістю є розглядання виду як сукупності особин популяцій і комплексне вивчення популяційних взаємовідносин збудників із хазяями в мінливих умовах існування. При цьому особлива увага звертається на вивчення еволюції вірусів та їхніх хазяїв[2].
Щодо патогенних та потенційно патогенних вірусів людини та свійських тварин екологія вірусів вивчіє природні резервуари вірусів[3]. Зміни в кількості та якості вірусів мікроорганізмів у навколишньому середовищі може бути індикатором його змін[4]. Маловивченими залишаються й віруси рослин, оскільки основна увага впродовж XX століття була сконцентрована на вірусах-патогенах культурних рослин. Разом з тим існує велика група мутуалістичних вірусів рослин, персистуючих у рослинному організмі вірусів. Взаємодії між рослинами, рослинноїдними комахами та вірусами можуть визначати хід коеволюції цих екологічних груп.[5]
Екологічна ніша вірусів
Екологічна ніша вірусів у загальному розумінні — це місце, яке вони посідають у біосфері. Екологічна ніша — широке поняття, яке включає територію, що займають певні вірусні популяції, їхні взаємовідносини з іншими організмами і роль у біоценозах[2].
Не будучи організмами, віруси водночас є своєрідною формою життя з усіма характерними його проявами. Віруси здатні пристосовуватися до мінливих умов довкілля та еволюціонувати. Позбавлені власних систем синтезу білків, вони є автономними генетичними структурами, які назавжди прив'язані до внутрішнього середовища організму — від найпростішої прокаріотної клітини до вищого багатоклітинного організму. Ці організми і становлять екологічну нішу вірусів[2].
Віруси паразитують у бактеріях, найпростіших, грибах, різних ви- дах рослин і тварин. У різних вірусів коло природних хазяїв (інакше кажучи, спектр патогенності) варіює. Відомі віруси з широким спектром патогенної активності, наприклад, віруси сказу, ящуру, грипу А, хвороби Ауєскі, ньюкаслської хвороби. Багато вірусів здатні паразитувати в організмах лише одного виду, зокрема віруси кору, червоної висипки, європейської та африканської чуми свиней, хвороби Тешена, гепатиту каченят. Існують віруси здвофазним типом поширення в природі, коли відбувається послідовна зміна хазяїв або інший живий організм є механічним переносником. Наприклад, комахи нарівні з організмом тварини або рослини можуть бути місцем репродукції вірусів. Це типова двофазна система, в якій вірус послідовно змінює двох хазяїв, що утворюють стійкий біоценоз і забезпечують збереження й поширення вірусу в природі[2]. Віруси тварин, які передаються через укуси кровосисних членистоногих (кліщів, комарів, москітів, мокриць), становлять екологічну групу арбовірусів (від англ. аrthropod-borne viruses — віруси, що передаються членистоногими)[2].
Посилання
- ↑ Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.
- ↑ а б в г д Калініна О. С., Панікар І. І., Скибіцький В. Г. Ветеринарна вірусологія: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 432 с.
- ↑ Drosten, Christian (2013). Virus ecology: a gap between detection and prediction. Emerging Microbes & Infections. 2 (5): e31—e31. doi:10.1038/emi.2013.25. ISSN 2222-1751.(англ.)
- ↑ Allen, Heather K.; Abedon, Stephen T. (2014). Virus ecology and disturbances: impact of environmental disruption on the viruses of microorganisms. Frontiers in Microbiology. 5. doi:10.3389/fmicb.2014.00700. ISSN 1664-302X.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Condit, Richard C.; Roossinck, Marilyn J. (2013). Plant Virus Ecology. PLoS Pathogens. 9 (5): e1003304. doi:10.1371/journal.ppat.1003304. ISSN 1553-7374.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
Це незавершена стаття з екології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |