Народний національний рух: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Zvr (обговорення | внесок)
Патрульні
271 344 редагування
Немає опису редагування
Zvr (обговорення | внесок)
Патрульні
271 344 редагування
Немає опису редагування
Рядок 25: Рядок 25:
На парламентських виборах 2020 року вони виграли всенародне голосування та більшість у Палаті представників, здобувши 22 місця.
На парламентських виборах 2020 року вони виграли всенародне голосування та більшість у Палаті представників, здобувши 22 місця.


Символом партії є квітка баліс'є ( Heliconia bihai ), а політичний штаб партії відомий як «Будинок Баліс'є», розташований у Порт-оф-Спейн . Історично PNM підтримувала більшість афро-тринідадців і тобагонців і креольсько - мулатів [ 29] [30] , тому її в розмовній мові називають Чорною партією , Африканською партією або Креольською партією . [31] [32] [33] [34] PNM має найбільшу підтримку в містах і міських районах. [35]Його також історично підтримували різні меншини, такі як китайці , християни -індіанці (окрім пресвітеріанських індіанців) і мусульмани будь-якої етнічної приналежності країни. [36] [37] [29] [30]
Символом партії є квітка баліс'є (''{{нп|Heliconia bihai}}''), а політичний штаб партії відомий як «Будинок Баліс'є», розташований у Порт-оф-Спейн. Історично PNM підтримувала більшість афро-тринідадців і тобагонців, креолів та мулатів
<ref name="Gowricharn">{{Cite book|last=Gowricharn|first=Ruben|url=https://books.google.com/books?id=J1LzDwAAQBAJ&q=%22pnm%22+%22muslim%22+%22indian%22+%22hindu%22+%22presbyterian%22&pg=PT86|title=Political Integration in Indian Diaspora Societies|date=2020-09-17|publisher=Taylor & Francis|isbn=978-1-000-18041-1|language=en}}</ref><ref name="Roopnarine">{{cite web|last=Roopnarine|first=Urvashi Tiwari|title=Politics and religion in San Fernando West|url=http://www.guardian.co.tt/article-6.2.364104.700c7239f8|access-date=2021-07-08|website=www.guardian.co.tt|language=en}}</ref>,
тому її в розмовній мові називають Чорною партією, Африканською партією або Креольською партією.
<ref>{{cite book | url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-030-75634-5 | doi=10.1007/978-3-030-75634-5 | title=A History of Creole Trinidad, 1956-2010 | year=2021 | last1=Ramcharitar | first1=Raymond | isbn=978-3-030-75633-8 | s2cid=250255721 }}</ref><ref>{{cite news|date=2 September 2017|title=The legacy of Indian migration to European colonies|newspaper=[[The Economist]]|url=https://www.economist.com/news/international/21727896-century-after-india-ended-system-indentured-labour-its-diaspora-building|access-date=2 September 2017|archive-date=1 September 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170901212224/https://www.economist.com/news/international/21727896-century-after-india-ended-system-indentured-labour-its-diaspora-building|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=1KXKAgAAQBAJ&q=pnm+black+party&pg=PA34|title=Size and Survival: The Politics of Security in the Caribbean and the Pacific|isbn=9781135236816|last1=Payne|first1=Anthony|last2=Sutton|first2=Paul|date=4 February 2014|access-date=18 November 2020|archive-date=18 April 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210418234517/https://books.google.com/books?id=1KXKAgAAQBAJ&q=pnm+black+party&pg=PA34|url-status=live}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=n7F2DwAAQBAJ&q=pnm+african+party&pg=PA141|title=Choices and Change: Reflections on the Caribbean|isbn=9781886938076|last1=Birdsall|first1=Nancy|last2=Deosaran|first2=Ramesh|last3=Tincani|first3=Amos|last4=Suárez|first4=Elena M.|last5=Bloomfield|first5=Richard J.|last6=Rajapatirana|first6=Sarath|last7=Serbin|first7=Andrés|last8=Henrikson|first8=Alan K.|last9=Skeete|first9=Charles A. T.|last10=Ross-Brewster|first10=Havelock R. H.|last11=Walch|first11=Karen S.|last12=Bloomfield|first12=Steven B.|last13=Meins|first13=Bertus J.|date=January 1996|access-date=18 November 2020|archive-date=7 July 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210707215857/https://books.google.com/books?id=n7F2DwAAQBAJ&q=pnm+african+party&pg=PA141|url-status=live}}</ref>
PNM має найбільшу підтримку в містах і міських районах.
<ref>{{cite web|title=Ruling party holds its ground in local elections|url=http://country.eiu.com/article.aspx?articleid=1154873899&Country=Trinidad%20and%20Tobago&topic=Po_9|access-date=2021-04-05|website=country.eiu.com|archive-date=18 April 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210418234656/https://code.jquery.com/jquery-migrate-1.4.1.min.js|url-status=live}}</ref>
Її також історично підтримували різні меншини, такі як китайці, християни-індіанці (окрім пресвітеріанських індіанців) і мусульмани будь-якої етнічної приналежності країни.
.<ref>https://kellogg.nd.edu/sites/default/files/old_files/documents/224_0.pdf {{Bare URL PDF|date=June 2022}}</ref><ref>Horowitz, Donald L. "Ethnic Groups in Conflict. Chapter 7.</ref><ref name="Gowricharn"/><ref name="Roopnarine"/>


Попри те, що PNM не була соціалістичною партією, PNM була членом [[Демократичний соціалізм|демократичної соціалістичної]] {{нп|Вест-Індська федеральна лейбористська партія|Вест-Індської федеральної лейбористської партії||West Indies Federal Labour Party}} у федеральному парламенті [[Федерація Вест-Індії|Федерації Вест-Індії]] в 1957 — 1962 роках.
Попри те, що PNM не була соціалістичною партією, PNM була членом [[Демократичний соціалізм|демократичної соціалістичної]] {{нп|Вест-Індська федеральна лейбористська партія|Вест-Індської федеральної лейбористської партії||West Indies Federal Labour Party}} у федеральному парламенті [[Федерація Вест-Індії|Федерації Вест-Індії]] в 1957 — 1962 роках.

Версія за 19:04, 23 березня 2023

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Zvr (внесок, журнали) о 19:04 UTC (639182 хвилини тому).
Народний національний рух
Країна  Тринідад і Тобаго
Голова партії Franklin Khand
Засновник Ерік Вільямсd
Дата заснування 22 червня 1955
Штаб-квартира Порт-оф-Спейн, Тринідад і Тобаго
Ідеологія лібералізм і націоналізм
Офіційний сайт pnmtnt.org

Народний національний рух (англ. People's National Movement (PNM)) — найстаріша діюча політична партія Тринідаду і Тобаго. Партія домінувала в національній і місцевій політиці протягом більшої частини історії Тринідаду і Тобаго, змагаючись на всіх виборах з 1956 року, виступаючи як правляча партія країни або чотири рази як головної опозиції. У результаті її іноді називають «головною політичною партією Тринідаду і Тобаго». [1][2][3] Партія сповідує принципи лібералізму [4][5][6] і, як правило, займає позиції від центризму [7] до лівоцентризму [8][9][10][11][12][13][14].

Партія була заснована в 1955 році Еріком Вільямсом[en], який черпав натхнення від демократичної соціалістичної лівоцентристської Народної національної партії[en] Нормана Менлі на Ямайці. [15] [16] Вона перемогла на загальних виборах 1956 року та утримувала владу безперервно протягом 30 років. Після смерті Вільямса в 1981 році партію очолив Джордж Чемберз[en]. Партія зазнала поразки на загальних виборах 1986 року, програвши 33–3 Національному альянсу за реконструкцію[en] (NAR). Під керівництвом Патрі Маннінг[en], партія повернулася до влади в 1991 році після спроби державного перевороту в 1990 році Джамаат аль-Муслімін[en], але втратила владу на виборах 1995 року на користь Об'єднаного національного конгресу[en] (UNC). PNM знову програла UNC на парламентських виборах 2000 року, але розкол в UNC змусив провести нові вибори в 2001 році. Ці вибори призвели до рівності голосів 18–18 між PNM і UNC, і президент Артур Н. Р. Робінсон призначив Меннінга прем'єр-міністром. Міністр. Меннінг не зміг обрати спікера Палати представників , але здобув абсолютну більшість на нових виборах, що відбулися в 2002 році та знову в 2007 році, перш ніж втратити владу в 2010 році. Партія повернулася до влади на парламентських виборах 2015 року під керівництвом Кіта Роулі та здобула найкращий результат після парламентських виборів 1981 року , здобувши 51,7 відсотка голосів виборців і 23 з 41 місця. На парламентських виборах 2020 року вони виграли всенародне голосування та більшість у Палаті представників, здобувши 22 місця.

Символом партії є квітка баліс'є (Heliconia bihai[en]), а політичний штаб партії відомий як «Будинок Баліс'є», розташований у Порт-оф-Спейн. Історично PNM підтримувала більшість афро-тринідадців і тобагонців, креолів та мулатів [17][18], тому її в розмовній мові називають Чорною партією, Африканською партією або Креольською партією. [19][20][21][22] PNM має найбільшу підтримку в містах і міських районах. [23] Її також історично підтримували різні меншини, такі як китайці, християни-індіанці (окрім пресвітеріанських індіанців) і мусульмани будь-якої етнічної приналежності країни. .[24][25][17][18]

Попри те, що PNM не була соціалістичною партією, PNM була членом демократичної соціалістичної Вест-Індської федеральної лейбористської партії[en] у федеральному парламенті Федерації Вест-Індії в 1957 — 1962 роках. Партія включає напівавтономну тобагонську філію, відому як Рада Тобаго Народний національний рух. [26][27]

Примітки

  1. ↑ Wagg, Stephen (14 листопада 2017). Cricket: A Political History of the Global Game, 1945-2017: 1945 to 2012 (англ.). Routledge. ISBN 978-1-317-55729-6. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 31 December 2020.
  2. ↑ BTI 2020 Trinidad and Tobago Country Report. BTI Blog (англ.). Архів оригіналу за 23 January 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
  3. ↑ Gilmore, John T.; Allen, Beryl; McCallum, Dian; Ramdeen, Romila; Kerr, Ricardo (26 серпня 2019). Hodder Education Caribbean History: Freedom and Change (англ.). Hodder Education. ISBN 978-1-5104-3689-3. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 18 April 2021.
  4. ↑ Lowenthal, David; Comitas, Lambros, ред. (1973). The Aftermath of Sovereignty: West Indian Perspectives (PDF). Anchor Books. с. 134. ISBN 978-0385043045. Архів (PDF) оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 3 December 2019.
  5. ↑ Griffith, Ivelaw L. (1993). The quest for security in the Caribbean : problems and promises in subordinate states (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-1-56324-089-8. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 30 May 2020.
  6. ↑ Caribbean Elections | People's National Movement. www.caribbeanelections.com. Архів оригіналу за 13 August 2020. Процитовано 18 April 2020.
  7. ↑ Encyclopedia of world political systems (англ.). Sharpe Reference. 15 April 2016. ISBN 978-1-317-47156-1. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 15 January 2020.
  8. ↑ Labour leader Jacinda Ardern not the only one wanting to 'do this'. NZ Herald (en-NZ) . 4 August 2017. Архів оригіналу за 2 October 2019. Процитовано 30 May 2020.
  9. ↑ Let's do this: Everyone else who has used Labour's new slogan. Stuff (англ.). Архів оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 15 January 2020.
  10. ↑ Archived copy (PDF). Guardian Group. Guardian Group. Архів (PDF) оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 15 January 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Restricted access. Архів оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 30 May 2020.
  12. ↑ Economic Outline of Trinidad and Tobago - Bank of Scotland International Trade Portal. www.bankofscotlandtrade.co.uk. Архів оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 30 May 2020.
  13. ↑ Trinidad and Tobago / Wirtschaftsanalysen - Coface. www.coface.at. Архів оригіналу за 1 December 2020. Процитовано 30 May 2020.
  14. ↑ Skard, Torild (2015). Women of Power: Half a Century of Female Presidents and Prime Ministers Worldwide (англ.). Policy Press. с. 272. ISBN 978-1-4473-1580-3. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 18 November 2020.
  15. ↑ The Formative Years of the PNM. 4 December 2019. Архів оригіналу за 23 October 2020. Процитовано 12 August 2020.
  16. ↑ Hall, Kenneth (1 October 2012). Caribbean Integration from Crisis to Transformation and Repositioning (англ.). Trafford Publishing. ISBN 978-1-4669-4404-6. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 18 November 2020.
  17. ↑ а б Gowricharn, Ruben (17 вересня 2020). Political Integration in Indian Diaspora Societies (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-000-18041-1.
  18. ↑ а б Roopnarine, Urvashi Tiwari. Politics and religion in San Fernando West. www.guardian.co.tt (англ.). Процитовано 8 липня 2021.
  19. ↑ Ramcharitar, Raymond (2021). A History of Creole Trinidad, 1956-2010. doi:10.1007/978-3-030-75634-5. ISBN 978-3-030-75633-8. S2CID 250255721.
  20. ↑ The legacy of Indian migration to European colonies. The Economist. 2 September 2017. Архів оригіналу за 1 September 2017. Процитовано 2 September 2017.
  21. ↑ Payne, Anthony; Sutton, Paul (4 February 2014). Size and Survival: The Politics of Security in the Caribbean and the Pacific. ISBN 9781135236816. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 18 November 2020.
  22. ↑ Birdsall, Nancy; Deosaran, Ramesh; Tincani, Amos; Suárez, Elena M.; Bloomfield, Richard J.; Rajapatirana, Sarath; Serbin, Andrés; Henrikson, Alan K.; Skeete, Charles A. T.; Ross-Brewster, Havelock R. H.; Walch, Karen S.; Bloomfield, Steven B.; Meins, Bertus J. (January 1996). Choices and Change: Reflections on the Caribbean. ISBN 9781886938076. Архів оригіналу за 7 July 2021. Процитовано 18 November 2020.
  23. ↑ Ruling party holds its ground in local elections. country.eiu.com. Архів оригіналу за 18 April 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  24. ↑ https://kellogg.nd.edu/sites/default/files/old_files/documents/224_0.pdf
  25. ↑ Horowitz, Donald L. "Ethnic Groups in Conflict. Chapter 7.
  26. ↑ PNM ready, not the UNC, for by-elections. Trinidad and Tobago Newsday. 11 June 2018. Архів оригіналу за 27 January 2021. Процитовано 18 January 2021.
  27. ↑ PNM's .1M members ready for polls battle. Trinidad and Tobago Newsday. 19 September 2018. Архів оригіналу за 27 January 2021. Процитовано 18 January 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Народний_національний_рух&oldid=39013121