Івана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івана

Івана — офшорне газове родовище у хорватському секторі Адріатичного моря.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Родовище відкрили у 1973 році внаслідок спорудження свердловини Jadran-6. Поклади газу виявлені у відкладеннях епохи плейстоцену, колектори — пісковики. Станом на 2001 рік запаси Івани оцінювались у 7,9 млрд м3.

Розробку родовища здійснюють спільно на паритетних засадах хорватська нафтогазова компанія INA та італійська Eni. Остання мала великий досвід робіт на офшорних родовищах, зокрема на проектах у італійському секторі Адріатики. Видобуток почався у 1999 році через платформу Ivana A, яка не тільки обслуговує п'ять свердловин, але й містить обладнання для підготовки газу. На чотириопорну основу («джекет») цієї споруди вагою 660 тонн встановили надбудову вагою 700 тонн, що окрім обладнання включає також житлові модулі та факельну вежу. Монтаж Ivana A в районі з глибиною моря 43 метри виконало судно Crawler. Видачу продукції організували на платформу італійського родовища Гарібальді, для чого судно Pearl Marine проклало трубопровід довжиною 67 км та діаметром 400 мм.

У 2000 році до Ivana A під'єднали три дистанційно керовані платформи для розміщення фонтанних арматур Ivana B (обслуговує три свердловини), Ivana D (одна свердловина) та Ivana E (три свердловини). Платформа D споруджена на одоопорній основі (монопод), а дві інші використовують схему трипод. При цьому «джекет» Ivana E встановив згаданий раніше плавучий кран Crawler, тоді як решту робіт (а також прокладання з'єднувальних газопроводів між платформами) виконало судно Castoro 2.

У 2006 році організували видачу блакитного палива до хорватської газотранспортної системи. Для цього за допомогою все того ж Crawler встановили компресорну платформу Ivana K, яка використовує чотириопорний «джекет» та з'єднана містком з Ivana A. Від Ivana K прямує газопровід довжиною 45 км з діаметром 450 мм та робочим тиском 8,5 МПа, який на береговому терміналі в Пулі під'єднаний до газопроводу Пула — Карловац. Для прокладання офшорної ділянки трубопроводу у твердих ґрунтах залучили ківшевий земснаряд Jerommeke.

Того ж 2006-го встановили ще одну платформу-сателіт Ivana C, яка виконана за типом монопод та обслуговує одну свердловину.

Можливо також відзначити, що Івана виконує роль хабу для сусідніх родовищ. Так, в 2006-му до Ivana K під'єднали розташовані південніше родовища Іда та Іка (з 2009-го через них також працює Аннамарія), в 2008-му сюди вивели газопровід від родовища Ана (до якого в свою чергу підключена платформа на Весна), а у 2014-му через Ivana K пішла продукція розташованого північніше родовища Ізабела.[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Malvić Tomislav1a, Velić Josipa1b, Mate Režić Geological probability calculation of new gas discoveries in wider area of Ivana and Ika Gas Fields, Northern Adriatic, Croatia (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  2. INA upgrades reserves in Croatia’s Ivana offshore gas field upgraded | Gas Strategies. www.gasstrategies.com (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  3. TECON OFFSHORE PLATFORMS AND MARINE FAC I LITIES (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  4. Saipem Financial report 1998 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  5. Saipem financial statements for the nine month period, ending 30th of September 1999 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  6. CV Party Chief & Survey Engineer for Saipem ENI Agip Sonsub Annamaria A & B topside installation Italy. www.oil-offshore-marine.com. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  7. Overview on oil and gas in Croatia (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  8. Saipem Financial report 2000 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  9. M I C O P E R I PIPELAYING (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2018.
  10. Croatia: INA produces gas from Izabela field in Adriatic Sea. Offshore Energy Today (амер.). Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.