Іван Пилипенко
| Іван Пилипенко | |
|---|---|
| Лохвицький сотник | |
| 1660 — 1661 | |
| Народився |
1629 |
| Рід Пилипенки | |
| Діти | Пилипенко Михайло Іванович і Q123187782? |
Іван Пилипенко (нар. до 1629 — пом. після 1688) — лохвицький сотник, лубенський наказний полковник.
Біографія[ред. | ред. код]
Шляхтич[1]. В Реєстрі 1649 р. козак Березанській сотні. Пізніше обіймав уряди лохвицького сотника (1660)[2][3][4] та лубенського наказного полковника (1665)[3].
З 1677 р. військовий, а з 1688 р. значний військовий товариш Переяславського полку[5].
Маєтності[ред. | ред. код]
В 1677 році як товариш переяславського полку отримав універсал від Івана Самойловича про дозвіл відновити млини на річці Недрі біля Березані:
|
Іоанъ Самойловичъ, гетманъ з Войскомъ его царскаго пресвѣтлаго величества Запорожскимъ.
Ознаймуемъ симъ нашимъ писанемъ кождому, кому о томъ вѣдати належатиметъ, а меновите пану полковникови переяславскому и всему старшому и меншому Войска его царскаго пресвѣтлого величества Запорозкого, въ томъ полку мѣшкаючому товариству, поневажъ Иванъ Пилипченко, товаршъ полку Переяславского, предъ тымъ за правами и конфирмациями антецессоровъ нашихъ прошлихъ Войска Запорозкого гетмановъ, под мѣстомъ Березаню на рецѣ Недрѣ мѣлъ два млины на едной греблѣ, власнимъ коштомъ своимъ и працею пофундованые, которые подъ часъ руины мѣста Переяславля спустѣли и южъ только мѣстца займають. Теды и теперь, склонившись мы на его суплѣку, о томъ до насъ донесенную, позволилисьмо ему на томъ же знову мѣстцу, на рецѣ Недрѣ, на тыхъ чотырохъ заставках своею жъ працею власною и коштомъ фундовати и пожитокъ собѣ привлащати. Зачемъ, абы кождый зъ старшины и чернѣ Войска его царского пресвѣтлого величества Запорозкого о той нашой виразной волѣ вѣдаючи, ему помененному Иванови Пилипенкови в реставрованю млиновъ на власномъ своемх кгрунтѣ нихто найменшой перешкоды и кривди чинити не важился, чого всего самъ панъ полковникъ переяславский дозрѣти повиненъ будетъ, пилно мѣти хочемъ и приказуемъ. Писанъ в Батуринѣ, априля 30, 1677. Звышменованный гетманъ, рукою власною.[6] |
|
5 квітня 1682 р. продав город Переяславі за Гаркушиною башнею Петру Максимовичу[1].
В 1688 р. "респектуючи на строжитные праци к услуги" отримав від полковника Головченка підтвердження на млин на березанській греблі:
|
|
Якимъ Головченко, полковникъ Войская их царского пресвѣтлого [величества] Запорожский переяславский.
Ознаймуемъ сим нашим писаніемъ всякому, [кому] о томъ [вѣдати] належно, [иж] ми, респектуючи га старожитние пра[ци] и услуги пана Ивана Пилипенка, а теперъ на его [сына, березанского сотника], Михайла Иваненка, которій завше услуги войско[вие] нелѣніво ложить и нѣгди не услабляет войсковое ус[луги], теди млинокъ их в Березанѣ, на греблѣ стоячий, с [розмѣровими] з него приходами, имъ Ивану Пилипенку и его сыну Михайлови зо всѣмъ пожаемъ ку спокойному удерж[анню] и уживанню, с которого то млинка, аби нѣхто, такъ [з] старшини, яко и висланих наших полкових, потим поки сей нѣ у власти будетъ, нѣчого брати не важився, приказуемъ. В Переясловлю, июл 9, 1688 року. Звишменованный пол: пер:.[6] |
|
Родина[ред. | ред. код]
Його братом (за іншими даним родич[1]) був наказний переяславський полковник Мартин Пилипенко, другий чоловік Ганни Золотаренко.
Мав трьох дітей. З них менський та березанський сотник Михайло, і Ірина, дружина Івана Безбородька.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Наукові праці Історичного факультету, Томи 24 — 25. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Гілея:* науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. –К.: ВІР УАН, 2010. – Випуск 37. – 578 с.
- ↑ а б Кривошея В.В. КОЗАЦЬКА ЕЛІТА ГЕТЬМАНЩИНИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Українська козацька старшина: Лохвицька сотня (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2018. Процитовано 11 березня 2019.
- ↑ Заруба В.М. Козацька старшина Гетьманської України (1648 - 1782): персональний склад та родинні зв'язки. - Дніпропетровськ: ЛШРА, 2011. - 932с.
- ↑ а б Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич, Д. Бурім, І. Гирич, Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Наукове Товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. – Ч. ІІ. – Київ; Львів: НТШ, 2006. – 799 с. – (Універсали українських гетьманів. Серія І)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст.: Збірник актових документів [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Відп. ред. І. П. Чепіга. АН Української РСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: "Наукова думка”, 1986 [Пам′ятки української мови XVI ст. Серія актових документів і грамот]