Автотрофність людства
Автотро́фність лю́дства — поняття, запропоноване Володимиром Вернадським (1937[1]) як розвиток ідей Костянтина Ціолковського для позначення створення штучної цивілізації за межами біосфери. У такій новій системі припускалося створення штучних біогеохімічних циклів, зокрема розглядався процес отримання людством їжі і енергії за рахунок енергії Сонця без участі продуцентів.[2][3].
Низка радянських дослідників другої половини XX століття, зокрема Ігор Петрянов-Соколов[ru] та Микита Моїсеєв розглядали поняття «автотрофність» як загальне зменшення тиску на біосферу завдяки безвідхідним і маловідходним технологіям виробництва.[2]
Критика концепції[ред. | ред. код]
Російський учений і філософ Микита Моїсеєв вважав, що перехід до повної автотрофності людства в сенсі незалежності від сучасної біосфери є «чистою фантастикою».[4]
Література[ред. | ред. код]
- Вернадский В. И. Автотрофность человечества. Русский космизм / Владимир Иванович Вернадский.- М.: Педагогика-Пресс, 1993. — С. 288–303.
- Моисеев Н. Н. Восхождение к разуму // Лекции по универсальному эволюционизму и его приложениям. — М.: Наука, 1993. — С. 50-73.
- Петрянов-Соколов И. В. Избранные труды. Сер.: Памятники отечественной науки. XX век. — М.: Наука, 2007.- 458 с.
- Скачков А. С. Автотрофность человечества как социально-философская проблема //Социально-гуманитарные знания. — 2007. — № 5. — С. 342–347.
- Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
- Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
- Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
- Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
- Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
- Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.
- Allee W.С., Park T. Concerning ecological principles//Science. — 1939. — Vol. 89. — P. 166–169.
- Allee W. C, Park O., Emerson A.E., Park Т., Schmidt K.P. Principles of Animal Ecology. — Philadelphia: W. B. Saunders Co., 1949. — 837 p.
- Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London: Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
- McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
- Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. 319 p.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
Ярош О. Б. Парадигма ноосферного развития: генезис и современная трактовка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вернадский В. И. О пределах биосферы // Изв. АН СССР. ОМЕН. Сер. геол. — 1937. — № 1. — С.З-24.
- ↑ а б О. Б. Ярош. Парадигма ноосферного развития: генезис и современная трактовка // Культура народов Причерноморья. — 2012. — Т. 227 (21 квітня). Архівовано з джерела 20 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.(рос.)
- ↑ Реймерс Н. Ф. Экологический словарь терминов [1] [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ СИСТЕМА «УЧИТЕЛЬ» И СОВРЕМЕННАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОБСТАНОВКА. Моисеев Н.Н. Историческое развитие и экологическое образование. — М.: Изд-во МНЭПУ, 1995. —53 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |