Філософія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філосо́фія (від грец. φιλοσοφια - в дослівному перекладі означає: "любов до мудрості") - теоретична форма світогляду; особливий вид мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі. Предметом філософії є відношення людини і світу.
Запровадження поняття "філософія" приписується грецькому мислителю Піфагору (з Самосу). Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнуючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибоке і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія виникає як спроба знайти відповіді на основні світоглядні питання за допомогою міркування з метою орієнтації людини в світі. На відміну від окремих наук, що вивчають деякі області дійсності, предметом філософії є найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнаня, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючої культури, її світоглядних структур. Таким чином філософія - це раціональна самосвідомість людства, наслідки його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини в світі.
«Філософія важливіша від дихання, бо значно важливіше добре жити, чому навчає філософія, ніж просто жити, що залежить від дихання.» Кратер Фіванський
[ред.] Риси філософського мислення
Філософське мислення
- має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття
- постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору
- окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути
- є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність
- постає внутрішньопов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим
- прагне поставити і розв’язати граничні, абсолютні проблеми людського буття
Зазначені риси філософського мислення резумуються тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе саму відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тою мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тою мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, - саме тою мірою вона філософствує або постає філософом
«Філософія є наукою про причини, або про "чому?"» М.? Гегель
[ред.] Особливості предмету філософії
- її предмет є історично змінним, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини
- уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми здатні окреслити "топографію" людськості
- філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої самоідентифікації
Отже, філософія покликана тримати увесь час у полі уваги та у актуальному стані всі основні виявлення людини як людини.
[ред.] Структура філософії
Відповідно до сфер реальності виділяють:
- філософія природи, світу і космосу:
- філософія суспільства та суспільної історії:
- філософія самої людини з її особливостями, здібностями і властивостями:
- філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:
[ред.] Функції філософії
- світоглядна - філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з’ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей
- пізнавальна - завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія оздоблює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань
- логічна - філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах
- соціально-адаптивна - філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію
- критична - проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу
- виховна - філософія прищіплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.
Усі вищезгадані функції мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення
[ред.] Філософія в культурі
Філософія займала і займає важливе місце в культурі людства - всіх матеріальних та духових продуктів і цінностей, створених людьми, на відміну від природи, що виникає й існує без стороннього втручання. Стародавні греки виділяли три розділи культури:
- пов’язаний з істиною - предмет науки
- пов’язаний з красою - предмет мистецтва
- пов’язаний з визначенням добра і зла - предмет філософії
Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності.
[ред.] Філософія в медицині
У своєму історичному розвитку філософія і медицина завжди були тісно пов’язані. Як вважав ще Демокріт, лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія визволяє душу від пристрастей. Невипадково багато видатних філософів були лікарями, і, фактично, всі видатні медики були своєрідними філософами. Сучасні філософія і медицина мають багато спільного, зокрема наступне:
- близькість до глибинних проблем буття, проблем життя і смерті
- спільне дослідження методологічних і соціальних проблем медичного пізнання
- спільне дослідження проблем, пов’язаних з виникненням нових медичних технологій
І в нас час зберігають своє значення слова великого філософа і лікаря Демокріта про три плоди філософії: дар добре мислити, дар добре говорити і дар добре діяти.
«Істинний філософ - це лікар, але такий, що недозволяє своїм пацієнтам здогадатися, що він їх лікар, він при цьому обслуговує їх у відповідності до їхньої природи, тобто лікує їх, виходячи з них самих і через них самих.» Людвиг Феєрбах
[ред.] Філософія в релігії
Філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також базуються на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень у якості істинних, утой час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння. До того ж - релігія, це не лише ідеї та погляди, а й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філософія ж була та залишається інтелектуальною формою світоосмислення. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, з чим вона погодиться, із чим - не погодиться, та, врешті, як саме буде потім вирішувати свої життєві питання.
[ред.] Філософія Стародавнього Сходу
[ред.] Особливості філософії Стародавнього Сходу
Насамперед не може не викликати симпатій властивий східній думці момент незацікавленого духовного самозаглиблення, невтомного прагнення шукати найціннішого у глибинах людського духу, шукати заради самого пошуку. Ця "зацікавлена відстороненість" - вічна таємниця східної філософії.
По-друге, парадоксальним виглядає прагнення східної мудрості досягти стану повного розчинення індивідуального в загальному, прагнення зануритися у первісну порожнечу, первісну світову тишу. Герман Гессе, німецький письменник коментує це так:
«Коли власне Я буде цілком подолане й умре, коли замовкнуть у серці всі порухи й пристрасті, тоді має прокинутись заповідне в людському єстві, найпотаємніше, що вже перестало бути власним Я, - прокинеться велика таїна».
Нарешті не може не вражати побудова східної думки, яка нібито розчиняє слова, залишаючи нас у полоні чистих сенсів. Наприклад:
Одного разу Чжуану Чжоу наснилося, що він - метелик, метелик, що весело пурхає. Він насолоджувався від усього серця і не усвідомлював, що він Чжоу. Раптом прокинувся, здригнувся, що він Чжоу, і не міг зрозуміти: чи снилося Чжоу, що він метелик, чи метеликові, що він Чжоу. Це й зветься перетворенням речей...
[ред.] Антична філософія
[ред.] Етапи розвитку античної філософії
- натурфілософський або рання класика ( VII-V ст. до н.е. )
- висока класика ( V-IV ст. до н.е. )
- пізня класика або завершальний цикл античної міфології, що складається з періодів:
- елліністичної філософії ( IV-I ст. до н.е. )
- олександрійської філософії ( I ст. до н.е. - V-VI ст. )
- римської філософії ( I-VI ст. )
[ред.] Особливості античної філософії
- набула автономного характеру розвитку, завдяки цьому вона вперше отримала тут свою назву
- постала відкритою та доступною: всі вільні громадяни, крім жінок, мали право займатися філософією
- була надзвичайно пластичною, тобто здатною набувати різних форм та виявлень
- терпимо ставилась до різних ідей та позицій
- була надзвичайно динамічною у розвитку
[ред.] Умови, що сприяли появі феномену античної філософії
- географічно-кліматичні - розміщення Балканського півострова, де починається розвиток античної філософії, на перетині трьох континентів, сприятливий клімат, наявність різних кліматичних зон ( гори, ріки, затоки )
- культурно-історичні - Стародавня Греція перебувала в інтенсивних контактах із давнішими цивілізаціями, зверталась до їх здобутків та вміла їх оцінити, переосмислити і використати
- соціальні - високий рівень розвитку соціальних стосунків та діяльності, різноманітність напрямів життєдіяльності, існування полісної форми організації життя, демократичний устрій, інтенсивні контакти між містами
- відносна зрозумілість античної міфології та її близькість до людини
- талановитість, активність та рухливість греків
[ред.] Філософи Стародавньої Греції
[ред.] Середньовічна філософія
- Оріген
- Тертулліан
- Августин Аврелій
- Боецій
- Еріугена
- Ансельм Кентерберійський
- П'єр Абеляр
- Аверроес
- Роберт Гросетест
- Роджер Бекон
- Бонавентура
- Альберт Великий
- Тома Аквінський
- Йоан Дунс Скот
- Вільям Оккам
- Майстер Екгарт
[ред.] Філософія Ренесансу
[ред.] Філософія Реформації та Контр-реформації
[ред.] Філософія Нового часу та Просвітництва
[ред.] Німецька класична філософія
[ред.] Марксизм-Ленінізм
[ред.] Філософія XX століття
[ред.] Аналітична філософія
[ред.] За країною
[ред.] Україна
- Іларіон, митрополит Київський
- Володимир Мономах
- Данило Заточник
- Іван Вишенський
- Павло Русин
- Юрій Дрогобич
- Станіслав Оріховський-Роксолан
- Петро Могила
- Яворський Стефан
- Феофан Прокопович
- Іоаникій Галятовський
- Стефан Яворський
- Григорій Сковорода
- Георгій Кониський
- Людвік Флєк
- Петро Лодій
- Орест Новицький
- Сильвестр Гогоцький
- Памфіл Юркевич
- Олексій Гіляров
- Іван Франко
- Василь Зеньківський
- Микола Костомаров
- Дмитро Чижевський
- Володимир Вернадський
- Дмитро Донцов
- Володимир Шаян
- Мирослав Попович
- Назіп Хамітов
- Олег Гуцуляк
[ред.] Японія
[ред.] Дивіться також
[ред.] Література
- Причепій Э. М., Черній А. М., Гвоздецький В. Д., Чекаль Л. А. Філософія: посібник — К.:"Академія", 2001.
[ред.] Посилання
