Банк ДСК

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Банк ДСК
Спеціалізація банківські послуги
Засновано 1951
Головний офіс Софія, Болгарія Болгарія
Кількість співробітників 3599 (2007)
Сайт dskbank.bg

«Банк ДСК» (болг. Банка ДСК, до 1999 року: Державний ощадний банк) — болгарський банк зі штаб-квартирою в Софії, банк спеціалізується на роботі з невеликими клієнтами.

У 2007 році Банк ДСК володіє 20,3 % ринку вкладів фізичних осіб та 32,9 % ринку кредитів фізичних осіб. Банк займає друге місце за обягом залучених депозитів (12,9 %) після ЮніКредіт БулБанка та перше місце за кількістю наданих кредитів (15,7 %). З прибутком у 186,2 млн левів за 2007 рік Банк ДСК залишається другим банком в країні після ЮніКредіт БулБанка[1].

Історія[ред. | ред. код]

Фінансовий центр Калоян

Банк був заснований як Державна ощадна каса в 1951 році рішенням ради Міністрів Болгарії. В неї входять державна Поштова ощадна каса і націоналізовані кооперативні популярні банки і земельні кредитні кооперації. На ДСК було покладено зобов'язання щодо обслуговування приватних вкладів з Болгарського народного банку. ДСК отримує ексклюзивні права на залучення вкладів від приватних осіб в країні. Спочатку вони використовувалися виключно для кредитування держави, починаючи з середини 60-х років банк отримав можливість видавати споживчі кредити і кредити на будівництво приватним особам. До 1971 року банк підпорядковується Міністерству фінансів Болгарії, а потім — Болгарському народному банку[2].

Після краху соціалістичної економіки, починаючи з кінця 80-х років Банк ДСК є одним з останніх державних банків, що було приватизовано. У 1999 році банк було перетворено в державне акціонерне товариство і надано його поточну назву. Приватизовано банк було лише в 2003 році, коли угорський банк OTP придбав Банк ДСК. Наступні роки Банк ДСК створює кілька спеціалізованих підприємств, що надають фінансові послуги: ДСК Транс-секюріті, ДСК Управління активами, ДСК Лізинг, ДСК Тури, ДСК Батьківщина (пенсійне страхування)[3].

Продукти і послуги[ред. | ред. код]

Банк ДСК пропонує повний пакет банківських послуг і продуктів, в тому числі індивідуальний банкінг, корпоративний банкінг, приватний банкінг, дебетові і кредитні картки, споживчі кредити, іпотечні кредити і т. д.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років банку ДСК було присвоєно ряд нагород і відзнак, серед яких є дві поспіль отримані найважливіші нагороди «Банк року» в Асоціації «Банк року», які банківська установа отримала в 2004 та 2005 році. Банк ДСК здобував і інші премії від Асоціації, серед яких «Частка ринку», «Ефективність» і багато інших.[4] Банк ДСК також отримував нагороди від різних журналів і асоціацій, таких як: «Кращий банк в Болгарії в 2013 році» від британського видання «Юромани», «Кращий інтернет-банк в Болгарії в 2013 році» від Global Finance, нагороди британського журналу Finance Central Europe і багато інших.[5]

Корпоративна соціальна відповідальність[ред. | ред. код]

Банк ДСК зробив крок вперед щодо корпоративної соціальної відповідальності в підприємницькій діяльності і є учасником низки подій і проектів у цьому напрямку. Серед ініціатив, які банк підтримує, проекти фонду «Разом в годину», SOS Дитячі села в Болгарії та багато інших.[6]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Центральне управління банку розташоване в будівлі на вулиці «Московська» № 19, яка побудована в 1914 році за проектом архітекторів Георгія Фингов, Димо Ничев і Микола Юруков для тодішнього Софійського банку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 2007. Годишен отчет (PDF). Банка ДСК. 2008. Процитовано 6 січня 2009.[недоступне посилання]
  2. Българските държавни институции 1879-1986. Софія: ДИ „Д-р Петър Берон“. 1987. с. 94—96.
  3. За Банка ДСК. Банка ДСК. Архів оригіналу за 2 жовтня 2008. Процитовано 6 січня 2009.
  4. Офіційний сайт Асоціації «Банк року». Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  5. Офіційний сайт Банка ДСК. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2020.
  6. Офіційний сайт Банка ДСК. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 30 грудня 2020.