Болгарська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Болгарська мова Български език |
|
|---|---|
| Поширена в: | Болгарія, Україна, Молдова, Румунія, Туреччина |
| Регіон: | Європа |
| Носії: | 11 млн. |
| Місце: | 75 |
| Класифікація: | Індо-Європейська Балтослов'янська Слов'янська Південно-слов'янська |
| Офіційний статус | |
| Державна: | - |
| Офіційна: | Болгарія |
| Регулює: | Институт за български език (Інститут болгарської мови) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | bg |
Болгарська мова – одна з південнослов’янських мов. Поширена у Болгарії, певна кількість носіїв також живуть в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Македонії. Є офіційною мовою Болгарії.
Зміст |
[ред.] Особливості
Болгарській мові властиві глибокі діалектні відмінності. Так, за вимовою старого «ятя» (Ѣ) діалекти поділяються на східні та західні. До особливостей болгарської мови порівняно з іншими слов’янськими мовами належать наступні риси:
- шт (записується літерою щ) на місці праслов’янського tj (в українській дало ч) та жд на місці праслов’янського dj (в українській дало ж): свеща [свешта] «свіча, свічка», чужд «чужий»
- особливий звук [ъ] на місці старого єра: сън «сон»
- наголос, який може стояти на будь-якому складі слова
- втрата відміни іменників та прикметників (а також займенників та числівників), окрім вокатива, який використовується з особистими іменами
- наявність постпозитивного артикля (артикль, що приєднується до кінця означуваного ним іменника): човек – човекът або човека «чоловік, людина – той чоловік, та людина», жена – жената «жінка – та жінка», дете – детето «дитина – та дитина».
- втрата інфінітиву, замість якого вживається особова форма дієслова теперішнього часу з часткою «да»: да зная «щоб мені знати»
- майбутній час утворюється за допомогою частки ще
- широке використання простих минулих часів, які зникли в інших слов’янських мовах – аориста та перфекта
- подвійний придієслівний додаток: мене ме викат «мене звати»
- переказувальний спосіб дієслова, який вживається для передачі інформації від третьої особи.
[ред.] Історія
Літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких знаходиться столиця Болгарії — Софія. Писемність – на основі кирилиці. Найдавніші писемні пам’ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року).
[ред.] УРЕ
БОЛГАРСЬКА МОВА — національна мова болгарського народу. Поза Болгарською Народною Республікою компактні маси населення, що розмовляють по-болгарськи, живуть тепер переважно в Румунії, Югославії, Греції, Туреччині. 6 болг. говори і в Рад. Союзі: в окремих місцевостях Приазов'я та Молдавської РСР, а також в Одеській та Кіровоградській обл. УРСР. Цими говорами розмовляють потомки болгар-переселенців 18—19 ст.
Болг. діалектна (народна) мова складається з двох основних наріч — сх. і зх. Найважливіша ознака, що відрізняє їх одне від одного, — фонетична: різне відбиття колишнього голосного Із під наголосом перед твердим приголосним — 'а (з пом'якшенням попереднього приголосного) в сх. наріччі (л я-то, мляко) і є в зх. (л є т о, м л є к о). Кожне з болг. наріч об'єднує кілька говорів з характерними для них фонетичними, морфологічними та ін. ознаками.
В сумі своїх говорів Б. м. є найближчою до македонської, яка має особливо багато спільного із зх.-болг. наріччям. Значно далі болг. мова стоїть від сербської, хоч між ними і існують перехідні говори. Літературна Б. м. виникла і розвивалась на базі сх. наріччя, хоч певну роль у її формуванні відіграли також зх. елементи, доплив яких великою мірою підтримувався належністю столиці країни — Софії — до території зх. говорів. У лексиці, а почасти і в словотворі, літературна Б. м. відбиває також значний вплив літературної рос. мови, переважно в сфері абстрактних, політичних та взагалі культурних понять: сгв-ременност, изгнание, промеж-д у т т> к, яровизация (значна частина подібних слів за своїм походженням — старослов'янізми).
Писемна Б. м. має тривалу історію. Найважливіші її етапи: староболг. період (щільно пов'язаний з першими продуктами конфесійного письменства при його виникненні в 9 ст.), середньоболг. період (12—15 ст.), но-воболг. (власне ранній новоболг.) період (16 ст.— 1-а чверть 19 ст.), новітня мова (1-а чверть 19 ст. до нашого часу). Будучи давно закріпленою на письмі, болгарська мова дуже довго зберігала в правописі зв'язок із старовинною, почасти ще старослов'янською. Лише 1945 новою владою народно-демократичної Болгарії введено в загальнонаціональний вжиток раціональну та просту орфографію (без знаків із та а, з і в значенні специфічно болг. голосного заднього ряду), в основному побудовану на морфологічному принципі із значними поступками вимові.
Для фонетики літературної Б. м. найбільш характерними є: голосний т», відсутність розрізнення голосних и (лат. — у) та і, втрата м'яких варіантів приголосних (пор. т й н я — рос. «тина», дим — рос. «дьш»). М'які приголосні виразно можуть існувати лише є позиції перед а, у, о (означені буквами я, ю, ьо): в я р а, сянка, люлея^ к ь о с є.
Особливості болг. морфології визначаються, головне, тим, що для вираження синтаксичних зв'язків іменника з іншими словами в реченні, при властивій іншим слов'янським мовам зміні іменників за відмінками г в Б. м. вживаються прийменникові конструкції; зменшилася кількість відмінків і у займенників. Дієвідмінювання, навпаки, характеризується складною системою форм (переважно також аналітичних), зокрема наявністю особливого «оповідного» способу. Однак інфінітив у сучас. літературній Б. м. майже повністю витіснено особовими формами дієслова з часткою да (можеш да пишеш — укр. «можеш писати»). Переважно аналітичний характер болг. граматики виразно наближає Б. м. до більшості інших балканських мов і, очевидно, склався в щільному істор. контакті з ними. Виразною рисою Б. м. є член (артикль), вживаний при іменах для відрізнення «означеності» від «неозначеності»: морето, глава т а і под. Вживається член постпозитивно (за відповідним іменем) і історично є вказівним займенником т, та, то, Тв. Характер і розвиток болг. членних форм відбивають міцний вплив на слов'янську основу Б. м. інших балканських мов (пор., зокрема, означений член при іменниках в рум. мові: mun-te — muntele «гора» і под.).
Літературний болг. наголос, як і наголос переважної більшості сх. говорів, вільний, тобто може припадати, залежно від
походження слова, на те або інше місце в ньому: дело, море, премина-вам. Наголошеним буває також звук т>: мчьжки, сдіржам. У межах парадигм відмінювання виразно виявлена тенденція до уодноманітнення місця наголосу. Порівняльно-історичний аналіз переконливо доводить, що теперішній стан болг. наголошення, надто щодо членних форм іменників у їх відношенні до нечленних, щільно пов'язаний з колишніми моментами кількісного та тонального характеру відповідних наголошених голосних кореня.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Ц о н є в Б. История на бт>лгарский език, т. 1. Изд. 2. София, 1940, т. 2—3. София, 1934—37;
- Стойков С. Б'ьлгарска диалектология. София, 1955;
- Андрейчин Л. Грамматика болгарського язьша. Пер. с болг. М., 1949;
- Державин Н. С. Болгарские колонии в России, т. 2. Язьш. П., 1915;
- Бернштейн С. Б. Разьюкания в области бол-гарской исторической диалектологии, т. 1. М.—Л., 1948;
- Масло в Ю. С. Очерк болгарской грамма-тики. М., 1956;
- Мирчев К. Историческа грамматика на бьлгарския език. София, 1958;
- Булаховский Л. А. Болгарский язьш как источник для реконструкции древнейшей славянской акценто-логической системи. М., 1958.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка болгарською мовою: (переклад Димитра Методієва) ----- Щом умра, ме погребете Нейде на могила Посред степите широки На Украйна мила, Та скалите над водата, Днепър и полята Да се виждат, да се чува, Как реве реката. --- Щом помъкне от Украйна Днепър към морето Кърви вражи – аз тогава Планини, полета Ще оставя, ще отида Чак при Бога в рая Да се моля. Дотогава Господ аз не зная. --- Погребете ме, станете, Прангите счупете, С вражи кърви свободата Щедро наръсете. И в семейството велико, Свободно и ново Не забравяйте, споменете И мен с добро слово. ----- (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
[ред.] Словники
- Bulgarian-Russian Dictionary
- Free language learning FREE PDF Bulgarian Language {Katina Bontcheva - Ivaylo IVAYLOV}
- Free language learning FREE PDF Bulgarian Russian English Language {Ivaylo IVAYLOV}
|
|||||||||||||||||
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела.
Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.
|
