Бірмінгемський металурійний завод «Sloss Furnaces»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колишній металургійний завод у місті Бірмінгем.

Sloss Furnaces – колишній металургійний завод у місті Бірмінгем штату Алабама. Завод почав роботу 1882 року і був закритий 1971 року. Завод відіграв помітну роль у історії міста Бірмінгем і перетворенні його на значний промисловий центр США. Є Національним історичним пам’ятником США. Після закриття став одним з перших промислових об’єктів США, збережених для масового відвідування. Своєрідний музей промисловості.

Історія[ред.ред. код]

1880-го року американський промисловець Джеймс Вітерс Слосс (англ. James Withers Sloss), який був співвласником вугільної компанії Pratt Coke and Coal Company у місті Бірмінгем, заснував свою власну компанію Sloss Furnace Company і почав споруджувати перші у місті Бірмінгем доменні печі. Було збудовано дві доменних пічі по 18 метрів заввишки. Перша доменна піч була задута у квітні 1882 року. На заводі Слосса отримували відносно якісний чавун, який 1883 року отримав бронзову медаль на Південній виставці у місті Луїсвілл , Це була щорічна всесвітня виставка-ярмарок, що відбувалася у 1883 – 1887 роках. (англ. Southern Exposition).

1886 року Слосс відійшов від справ і продав компанію. З 1899 року компанія носила назву Sloss-Sheffield Steel and Iron Company. На початку XX століття на заводі відбулася модернізація, 1902 року були установлені нові повітродувки, у 1906 і 1914 роках були установлені нові парові котли. Між 1927 і 1931 роками були збудовані цілком нові доменні печі з сучасним на той час устаткуванням. Після реконструкції заводу і шахт, що належали компанії, Sloss-Sheffield стала другим найбільшим виробником чавуну у своєму регіоні і одним з найбільших виробників чавуну у США.

1952 року завод придбала компанія U.S. Pipe and Foundary Company , а через 17 років, 1969-го, вона продала завод іншій компанії - Jim Walter Corp . Протягом 1950-х і 1960-х років завод був одним із значних факторів забруднення навколишнього середовища. Цей факт, а також перехід на виплавку чавуну з дорогої довізної руди через виснаження покладів навколо Бірмінгему стали причиною закриття заводу у 1971 році.[1]

Національний історичний пам'ятник США[ред.ред. код]

1972 року завод було занесено до Національного реєстру історичних місць США .

Прихільники збереження заводу у ролі музею створили асоціацію Sloss Furnace Association щоб зберегти завод від демонтажу і розбирання на металобрухт.

1981 року завод отримав статус Національного історичного пам'ятнику США .[2]

Див. Також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. W David Lewis. Sloss Furnaces and the rise of the Birmingham district : an industrial epic. Publisher: Tuscaloosa : University of Alabama Press. 1994. 645 p.
  2. Karen R. Utz. Sloss Furnaces. Arcadia Publishing Charleston CS, ChicagoIL, Portsmouth NH, San Francisco CA – ISBN 978-0-7385-6623-8
  3. Sloss Furnaces National Historic Landmark / James R. Bennett and Karen R. Utz. IRON & STEEL. A guide to Birmingham area industrial haritage sites. The University of Alabama Press, Tuscaloosa, Alabama. 2010. P. 73 – 100. [1]
  4. Henry M. McKiven Jr. Iron & Steel. Class, Race? And Community in Birmingham, Alabama, 1875 – 1920. The Univercity of North Carolina Press. 1995. – ISBN 0-8078-4524-8. Книжка прсвячена міжрасовим і міжкласовим відносинам на металургійних підприємствах Бірмінгему.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Lewis, W. David (1994). Sloss Furnaces and the Rise of the Birmingham District: An Industrial Epic. Tuscaloosa, Alabama: Univ. of Alabama Press. ISBN 0-8173-0708-7. 
  2. «Sloss Blast Furnaces». National Historic Landmark summary listing. National Park Service. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2007-10-28.