Володимир-Волинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир-Волинський район
Герб Володимир-Волинського району.png Volodymyr-Volynskyi Raion prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Волинська область Волинська область
Код КОАТУУ: 0720500000
Утворений: 20 січня 1940 року
Населення: 25620 (на 1.09.2014)
Площа: 1038 км²
Густота: 24.8 осіб/км²
Тел. код: +380-3342
Поштові індекси: 44710—44763
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Володимир-Волинський
Міські ради: 1
Сільські ради: 20
Міста: 1
Села: 77
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 44700 Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Соборна, 3, 2-46-31
Веб-сторінка: Володимир-Волинська РДА
Голова РДА: Савчук Володимир Олександрович
Голова ради: Оніщук Андрій Юрійович

Володимир-Волинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця в Україні, на південному-заході Волинської області. Адміністративний центр — місто Володимир-Волинський.

Історія[ред.ред. код]

Багатими на історичне минуле в районі є місто Устилуг і село Зимне, в якому розміщений Зимненський Свято-Успенський Святогорський ставропігійний жіночий монастир. Перша згадка про Устилуг в літописах належить до 1150 року і пов'язана з ім'ям великого князя київського Ізяслава Мстиславовича.

Багато нелегких та багатостраждальних подій відбулося за 850 років існування міста. Його вигідне географічне положення, торгівельне значення ставали приводом для спустошливих нападів, боротьби за устилузьку землю.

У 1240 році орди Батия захопили та майже повністю зруйнували місто. В період литовсько-польського панування на Волині Устилуг був володінням багатьох феодалів, міжусобиці між якими дуже перешкоджали розвитку міста.

В 1595 році українське населення міста підтримало селянсько-козацькі загони Наливайка в боротьбі проти панщини. Жителі міста взяли активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648–1654 роках. В 1812 році, під час навали наполеонівських військ, Устилуг знову стає ареною воєнних дій.

В кінці XIX на початку XX століття з історією міста тісно пов'язане ім'я Ігоря Федоровича Стравінського — всесвітньо відомого композитора, який жив і працював у цьому мальовничому місті . Неподалік з будинком Стравінського знаходився будинок Белянкіна, випускника Філадельфійського суднобудівного університету, капітана I рангу. Багато зусиль доклали Белянкіни для соціального розвитку міста. Тут була заснована лікарня на 25 ліжок, в якій надавались безкоштовна медична допомога робітникам, для їх дітей була відкрита школа.

Устилузька земля стала благодатною не тільки для творчості і праці відомого композитора, тут народилась заслужений діяч науки, член — кореспондент Академії медичних наук Олена Хохол.

Багато лиха завдала жителям Устилуга перша світова війна, після якої настали довгі роки поневолення.

З січня 1940 року Устилуг став на короткий час районним центром.

За 5 км від м. Володимира — Волинського, на південь, на гористому, лівому березі р. Луги в селі Зимне стоїть величний православний монастир.

В 988 році великий князь Володимир прийняв православне християнство з Греції, а охрестивши свій народ, почав будувати церкви, храми та училища. Збудував князь церкви та заложив єпископство у місті Володимирі, котре було назване в честь князя. Село Зимне було тоді передмістям великого міста, де постійно знаходився князь.

Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців.

В Зимненському монастирі проживали перші Волинські святі — Стефан (1091–1094 р.), І.Амфілохий (1105–1121 р.), що були тут єпископами. Побував в Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець, який був постриженником єпископа Стефана і в 1097 р. був у Володимирі «смотренія раді училищ і постановленія учителя». В свій час тут був ігуменом Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису преп. Нестора від 1116 до 1157 рр., славний захисник церковних канонів.

В цьому монастирі похоронені два православні Володимирські єпископи: Іосаф і Василій за часу володарювання Данила Романовича (1222–1266).

Проходили століття, церкви приходили в занепад, тільки зусилля православного люду Волині знову поставили його на належну висоту, а був час, коли його навіть зрівнювали з Київським Печерським монастирем і називали Печерським монастирем на Святій Горі.

Старовинні православні князівські родини: Курцевичі, Козики, Вишневецькі, Радзивілли, Сангушки, Киселі і багато інших, охоче складали пожертви для прикраси храмів. Потім цей монастир перейшов під опіку князів Чорторийських.

Після укладення Берестейської унії 1596 року монастир лишень через 86 років став уніатським (1682), 113 років він не був православним.

В 1795 році, спочатку як парафіяльну церкву, а потім як дочірний монастир від Корецького жіночого, його передали православним.

У 1861 році відновлено церкви, а в 1892 до Зимненської обителі переведено черниць з Корецького монастиря. Монастир, заснований князем Володимиром, почав заново своє існування, тепер на правах жіночого.

6 вересня 1990 року єпископ Волинський і Луцький Ворфоломій освятив погост, стіни монастиря.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район поділяється на 1 міську раду і 20 сільських рад, що об'єднують 78 населених пунктів. Адміністративний центр — місто Володимир-Волинський[1].

Пам'ятки[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]