Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄВРО (EURO)

ЄВРО (EURO) — єдина грошова одиниця країн-членів Європейського Союзу: Австрії, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії, Франції, котрі 1 січ. 1999 створили Монетарний союз і зобов’язалися з 1 січ. 2002 ввести Є. в готівковий обіг. До того часу Є. існував у безготівкових розрахунках і мав назву «екю». З тодішніх країн-членів ЄС висловили політ. волю зберегти нац. валюти: Велика Британія, Греція, Данія, Швеція. Влітку 2002, виконавши макроекономічні умови членства в Монетарному союзі (рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5 % від середнього показника трьох членів даного союзу з найменшим рівнем інфляції, бюджетний дефіцит не має перевищувати 3 % валового нац. продукту, заг. заборгованість країни не повинна бути більшою за 60 % валового нац. продукту), ввела в обіг Є. Греція. Філологи країн Європи дійшли висновку, що назва зазначеної валюти в більшості європ. мов повинна мати чол. рід.

Введення в обіг Є. стало результатом розвитку процесу екон. європейської інтеграції та засвідчило активізацію тенденції фінансової глобалізації (див. Глобалізація). Передумови введення Є. формувалися впродовж історії створення Європ. екон. співтовариства (1957), яке стимулювало процес інтеграції госп. комплексів західноєвроп. країн, унаслідок чого посилився процес взаємопроникнення нац. капіталів. Спільна с.-г. політика, розвиток структурних фондів, співпраця між транснац. корпораціями стимулювали формування спільного ринку. 1979 почала фактично функціонувати Європ. валютна система. 1 листоп. 1993 було створено ЄС. Спільна валюта мала стимулювати екон. зростання. 1997 для нової валюти було затверджено дизайн та назву «євро». 1998 був створений Європ. центр. банк, політично незалежний від нац. урядів та покликаний гарантувати монетарну стабільність. Його першим президентом став голландець В.Дуйсінберг, якого 2004 замінив француз Ж.-К.Тріше.

Європ. оптимісти вважають, що створення Монетарного союзу та просування до запровадження першої в історії Європи спільної Конституції ЄС є кроками до поступового формування європ. конфедерації. На поч. 21 ст. на світ. фінансових ринках фіксувалися коливання курсу Є. Під час війни з Югославією курс Є. різко впав щодо долара США. Натомість війна США в Іраку 2003 підняла курс Є., що негативно позначилося на конкурентній спроможності виробників європ. країн.

Після вступу до ЄС 1 трав. 2004 відразу 10 нових країн (Естонії, Кіпру (грец. ч.), Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Угорщини, Чехії), жодна з яких, використо-вуючи в готівковому обігу поряд з нац. валютами й Є., не є чл. Монетарного союзу, змінився баланс розподілу праці між 25 країнами-членами ЄС. Таким чином, станом на 1 трав. 2005 з 25 країн-членів ЄС членами Монетарного союзу є 12 країн. Суттєві зміни в європ. екон. системі, зокрема високий рівень безробіття, великі бюджетні дефіцити у Франції та Німеччині, спонукали країн-учасниць Монетарного союзу в берез. 2005 переглянути макроекон. показники, відповідність яким є критерієм членства в Монетарному союзі. Економісти вважали, що більш гнучкі показники дадуть можливість Європ. центр. банку оперативніше регулювати рівень облікової кредитної ставки, аби стимулювати екон. зростання в «зоні євро». Це є гол. передумовою для приєднання до Монетарного союзу нових країн-членів ЄС. Уряди Словенії, Угорщини, Чехії планували досягнути цих макроекон. показників та відмовитися від використання нац. валют на користь Є. до 2007—08. Проте форс-мажорні обставини розвитку світ. економіки та європ. фінансів не раз виявлялися гол. чинником коректування часового графіка функціонування єдиної грошової одиниці країн-членів ЄС.

Україна в торг. розрахунках із країнами-членами ЄС гол. чин. використовує Є.

Нині Є. за ступенем впливу на світ. фінансову систему стає другою «світовою» валютою після долара США. Золотовалютні запаси національних банків більшості країн світу є диверсифікованими між обома «світовими» валютами.

Література

Новая европейская валюта евро. М., 1999; Мировые финансовые системы. М., 2004.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: А.Ю. Мартинов.; url: http://history.org.ua/?termin=EURO; том: 3