Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄРОШЕВИЧ Петро Костянтинович
ЄРОШЕВИЧ Петро Костянтинович (04.07.1870 — після 1945) — військ. діяч, генерал-поручник Армії Української Народної Республіки. Н. на Полтавщині. Закінчив Полтав. кадетський корпус (1888), Михайлівське артилер. уч-ще (1891), Миколаївську акад. Генштабу (1898; обидва в м. Санкт-Петербург). Учасник китайс. кампанії 1900—01, російсько-японської війни 1904—1905, Першої світової війни. Після утворення Української Центральної Ради взяв участь в українізації 11-го армійського корпусу рос. армії. Від берез. 1918 — командир 12-ї піх. д-зії 2-го Подільського армійського корпусу в стадії формування. Підтримав протигетьманське повстання 1918. Од 1919 — командир Волин. групи військ, Пн. д-зії на денікінському фронті (див. А.Денікін). 1920 виконував обов’язки заст. військ. міністра, був гол. інспектором Армії УНР. Після інтернування армії в Польщі з 1921 перебував у Ченстохові, по ліквідації таборів оселився в Томашові-Мазовецькому (нині м. Томашув-Мазовецькі). Автор військ. спогадів. 1945 заарештований органами НКВС, вивезений до СРСР. Подальша доля невідома.
Література[ред. код]
Список Генерального штаба на 1912 г. СПб., 1912; За державність, зб. 8. Варшава, 1938;
- Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995;
- Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 рр. К., 1995.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: К.Є. Науменко.; url: http://history.org.ua/?termin=Eroshevych_P; том: 3